22 листопада 2004 року мітингом на Майдані Незалежності розпочалась Помаранчева революція. Це була кампанія протестів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка. Тоді його вважали основним кандидатом від опозиції на президентських виборах. Однак Центральна виборча комісія оголосила про перемогу тодішнього прем’єра Віктора Януковича у другому турі.
Як проходила Помаранчева революція і що це змінило в українському суспільстві у матеріалі Gazeta.ua.
Янукович використав увесь можливий адміністративний ресурс
31 жовтня 2004 року відбувся перший тур четвертих президентських виборів. У західних і центральних областях перевага була на боці Віктора Ющенка, у південних і східних – тодішнього прем’єра Віктора Януковича. Перед другим туром Ющенко очолив коаліцію, до якої ввійшли кандидати з першого туру – Юлія Тимошенко, Олександр Мороз та Анатолій Кінах. Янукович же зробив ставку на максимальну явку свого потенційного електорату у східних областях і з застосуванням адмінресурсу. Чинний президент Леонід Кучма не підтримав кандидатуру прем’єр-міністра, і за два дні до другого туру визнав передвиборчу кампанію брудною.
Другий тур виборів відбувся 21 листопада 2004 року. Віктор Янукович використав увесь можливий адміністративний ресурс. Явка на Донбасі ніби зросла до 89,5% у Луганській і до 96,7% у Донецькій областях. Уночі Центральна виборча комісія заявила, що після підрахунку 33% виборчих бюлетенів переміг Янукович з 50% голосів, у Ющенка 46%.
Дані екзитполів при цьому свідчили про перемогу Ющенка. Той заявив голові ЦВК Сергію Ківалову, що не довіряє його підрахункам. Міська влада Києва, Львова та деяких інших міст теж не визнала результати виборів.
“Ми закликаємо наших прихильників прийти на майдан Незалежності і захистити свою перемогу”, сказав Ющенко.
Західні спостерігачі кажуть про численні порушення на виборах. Прихильники опозиції виходять на майдан Незалежності, встановлюють намети й сцену. Тим часом російський президент Володимир Путін першим привітав Януковича з перемогою.
23 листопада на Хрещатику вже було 400 наметів
21 листопада прибічники партії “Наша Україна” почали облаштовувати на майдані Незалежності в Києві наметове містечко. Кількість мітингувальників того дня становила близько 30 тис. осіб, а вже наступного – 100 тис. 23 листопада на Хрещатику вже було 400 наметів. Завдяки супутниковій трансляції з майдану Незалежності про події в Україні дізнався світ.
24 листопада Центральна виборча комісія затвердила офіційний протокол другого туру виборів, які суттєво відрізнялися від даних Національного екзит-полу. Голова Верховної Ради Володимир Литвин оголосив, що жоден державний орган не має повноважень скасовувати результати виборів. Леонід Кучма закликав до незастосування сили щодо протестувальників і нагальну потребу шукати вихід із глухого кута.
Прибічники Януковича у східних і південних областях намагалися посилити сепаратистські настрої
Переговори між сторонами не давали результатів. 27 листопада на позачерговому засіданні Верховної Ради депутати висловили недовіру Центральній виборчій комісії. У цей час прибічники Януковича у східних і південних областях намагалися посилити сепаратистські настрої, проте їхня спроба зазнала невдачі.
Янукович подав до ЦВК майже 100 скарг
Остаточний вердикт дав Верховний суд України: “Враховуючи неможливість оприлюднення офіційних результатів другого туру виборів, провести повторне голосування 26 грудня 2014 року”. Політики почали обговорювати зміни у виборчому законі, зміщення центру влади від президента до парламенту й уряду, перегляд складу Центральної виборчої комісії. 8 грудня в результаті голосування Верховної Ради Україна перетворилася на парламентсько-президентську республіку.
У грудні, перед переголосуванням другого туру, Янукович звинуватив Ющенка в ухилянні від других дебатів, назвавши його боягузом і базікалом. Тоді дісталося і Кучмі, і всім тим соратникам, хто, відчувши зміну кон’юнктури, переметнувся в помаранчевий табір.
“Я могу сказать только одно – что он трепач, – сказав Янукович. – Нравится ему это или нет. Поэтому поживем – увидим. Я вызываю этого труса на любые дебаты. И трепача”.
Янукович взяв відпустку та проводив свою агітаційну кампанію головним чином на півдні та сході країни. Там, де він і отримував найбільшу підтримку.
Ющенка отруїли діоксином
Ще до проведення повторного голосування другого туру виборів Ющенка отруїли діоксином. Він публічно заявив про свою впевненість в тому, що його отруїли за наказом органів влади. Ющенка доправили до австрійської клініки “Рудольфіннергаус”, де встановили діагноз “гострий панкреатит” з ускладненнями, викликаними отруєнням токсинами. Після лікування Ющенко зміг повернутися до виборчої кампанії. Справу так і не розслідували навіть більше за час розслідування отруєння Ющенка генеральні прокурори в Україні змінилися більш як десять разів.
26 грудня 2004 року відбулося переголосування другого туру виборів. Надвечір 10 січня 2005 року ЦВК затвердила протокол про результати виборів і постанову про обрання президентом Віктора Ющенка, за якого віддали 51,99% голосів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Третина самооборони Майдану була покалічена. Багатьом переламали черепи” – Станіслав Федорчук
Після 26 грудня Янукович подав до ЦВК майже 100 скарг. Більшість з них були залишені без розгляду з процедурних мотивів. Проте ЦВК все ж розглянула скаргу, в якій оскаржувалися результати виборів, але визнала непереконливими представлені Януковичем докази й відмовила у задоволенні скарги. Ця та інші постанови ЦВК були оскаржені у Верховному суді України.
23 січня 2005 року під час урочистої інавгурації у Верховній Раді Віктор Ющенко оголосили третім президентом України.
“Люди виходили на Майдан не для того, щоб вимагати собі більших зарплат чи пенсій. Це було про принципи”
Олексій Гарань, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи”:
“Українське громадянське суспільство на той час вже було достатньо розвинене. У цей час Кучма став сповзати в авторитаризм. Саме тоді главою його адміністрації був славнозвісний Медведчук. Влада намагалася визначити “спадкоємця” і ним став Янукович. Тут хочеться згадати про важливий екзит-пол, який провели фонд “Демократичні ініціативи”, КМІС і Центр Разумкова. Він чітко показав, що Ющенко перемагає з великим відривом. Але влада казала інше. І вона тиснула, щоб ми показали інший результат.
Помаранчева революція повернула українське суспільство у стан свободи
2004-го українці вже втомилися від режиму Кучми. Люди виходили на Майдан не для того, щоб вимагати собі більших зарплат чи пенсій. Це було про принципи. На той час відкрилися можливості для ненасильницької зміни режиму. Тобто вибори. І була фігура, яка об’єднувала людей Ющенко. Також важливим фактом стало те, що були фальсифікації, які викрили. Це обурило людей і вони вийшли на вулицю, щоб захистити свій вибір.
Почалися чвари всередині помаранчевого табору. І це все призвело до того, що 2010-го обрали президентом Януковича
Помаранчева революція повернула українське суспільство у стан свободи. Повернулася свобода слова, тому що за часів Кучми фактично ввели цензуру. Були темники, які розсилали від анонімного джерела по різних редакціях. Повернулися вільні вибори. Набрати чинності Конституційна реформа 2004-го року. Це була європейська модель формування та відповідальності уряду. Новий президент вже не міг створити авторитарний режим. Почалися переговори з ЄС. Однак владі так і не вдалося зробити судову реформу та розпочати боротьбу з корупцією. Почалися чвари всередині помаранчевого табору. І це все призвело до того, що 2010-го обрали президентом Януковича”.
Володимир В’ятрович, історик, народний депутат:
“Я завжди пам’ятатиму ніч з 21 на 22 листопада 2004 року. Весь день перед тим ми, активісти громадянської кампанії “Пора!”, намагалися захистити вибір українців на виборчих дільницях. Це був день голосування, другий тур виборів президента України.
Роз’їхалися по київських гуртожитках – піднімати студентів на протести
Бачив, як бандити нападали на дільниці, як викрадали бюлетені, як підвозили цілі автобуси підкуплених виборців. Ми робили все, що могли. Але влада все одно оголосила переможцем Януковича. Ми всі були дуже втомлені, але ніхто не збирався спати.
Всі розуміли, що це вирішальний момент для країни. Або народ повстане і захистить свій вибір, або демократії на цьому прийде кінець. Тому замість сну ми роз’їхалися по київських гуртожитках – піднімати студентів на протести”.