Європейські лідери не зробили достатнього для захисту ЄС від президента США Дональда Трампа.
Про це пише редактор думок в Politico Europe Джеймі Деттмер.
“Хто б міг уявити, що ми опинимося в обставинах, які змусять Францію запропонувати Данії військову підтримку, сподіваючись стримати погрози з боку войовничого президента Сполучених Штатів!” – вказав він.
Три роки тому світ приголомшило повномасштабне вторгнення РФ в Україну. Сьогодні ж Дональд Трамп і російський диктатор Володимир Путін, здається, поділяють спільне бачення: сила не лише переважає, а й надає особливі привілеї.
Європа мала безліч попереджень щодо можливих наслідків другого терміну Трампа. Проте замість реальних дій обмежилася скептицизмом і самообманом. План, який би допоміг знизити вплив експрезидента США, так і не був розроблений. Трамп, ймовірно, бачить себе наступником 25-го президента США Вільяма Мак-Кінлі.
Мак-Кінлі розширив територію США, встановивши контроль над Гаваями, Пуерто-Ріко, Гуамом і Філіппінами. Трамп ще під час своєї першої інавгурації відзначив його заслуги, наголошуючи на ролі в створенні передумов для Панамського каналу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Навіщо Трамп призупинив допомогу від федерального уряду
Наступні чотири роки стануть випробуванням для союзників США. Політика Трампа не передбачає компромісів, а його другий термін буде значно відрізнятися від першого.
Експрезидент відчуватиме ще більшу впевненість у своїх діях. Він стане більш рішучим і менш схильним до обмежень. Доктрина “Америка понад усе” набуде ще радикальніших форм. Стратегія передбачає демонтаж усталених підходів і впровадження кардинальних змін як всередині країни, так і на міжнародній арені. Будь-яка критика лише зміцнить його переконаність у правильності власного курсу.
Редактор наголошує: Трамп прагне діяти безконтрольно, без обмежень з боку Конгресу чи судових органів. Свідченням цього є хаотичне і, ймовірно, незаконне припинення іноземної допомоги. Раптове заморожування федеральних програм підтримки, кредитів та масові звільнення держслужбовців, включно з генеральними інспекторами, підтверджують цей намір.
У Вашингтоні наразі немає тих, хто міг би чи захотів би стримати Трампа.
Європа має два варіанти. Вона може підкоритися його вимогам, але це призведе до ще жорсткіших умов.
Інший шлях – діяти проактивно. ЄС має шанс стати холоднокровним і прагматичним гравцем, який відповідає Трампу його ж методами. Уникати логіки “око за око” після введення нових тарифів. Сприймати стратегічну автономію як життєву необхідність.
Втім, одних тактичних кроків буде недостатньо. Конфронтація з Трампом вимагатиме глибокого переосмислення геополітичної ролі Європи. Доведеться переглянути трансатлантичні відносини, особливо враховуючи спроби Вашингтона розколоти ЄС. Адміністрація Трампа, звертаючись до окремих країн напряму, може посилити вплив таких лідерів, як Віктор Орбан чи Роберт Фіцо, які неодноразово підривали єдність Союзу.
Європейські лідери самі винні у своїй вразливості. Вони витратили час на дискусії, а не на підготовку до повернення Трампа. Їхня нерішучість стала додатковим чинником, що завадив зміцненню оборонного потенціалу.
Російський диктатор Путін намагається скористатися зміноюполітичної ситуації у СШАі організувати зустріч, на якій обговорюватимуться питання безпеки, зокрема війни в Україні.
Аргументи, які можуть вплинути на Путіна, пов’язані з силою та армією. Наприклад, якщо Трамп заявить, що надасть більше зброї Україні, якщо перемовини не завершаться успішно, або що НАТО збільшить військову присутність і витрати, або якщо Трамп почне перемовини з Китаєм щодо тиску на Росію. Такі геополітичні аргументи на Путіна подіють набагато більше. Трамп також заявив, що потрібно зменшити ціну на нафту у світі, що потребує певних геополітичних дій.