В Україні з’являться макрорегіони, які об’єднають теперішні області. Пропозиції такого адміністративного поділу незабаром представлять партнерам у ЄС. Як стверджують відповідальні за це чиновники, йдеться про загальноєвропейський стандарт.
Тема поділу України на макрорегіони не нова. Питання підіймалось ще до війни, тобто до 2014 року. Тоді мова була про можливе обʼєднання двох регіонів в один і сусідні обласні центри тихо, але дуже активно змагалися за те, щоб стати адміністративним центром нового обʼєднаного утворення.
Тепер, кажуть, області залишаться при своїх козирях, тоді що ж планується?
І для чого потрібне створення макрорегіонів в Україні, чи будуть в результаті цього скасовані області та райони, які наслідки матиме ця адміністративно-територіальна реформа для простих українців?
Уже існує словник пояснень, вочевидь, не даремно.
Це не змінює адміністративно-територіальний поділ України, не створює нових органів влади
Макрорегіональний поділ України – це пропозиція поділу на декілька великих регіонів (макрорегіонів) для покращення взаємодії з європейськими фондами та програмами. Це не змінює адміністративно-територіальний поділ України, не створює нових органів влади, а лише розглядається як можливість для покращення регіонального розвитку.
Макрорегіон це територіальна одиниця, яка об’єднує декілька регіонів із подібними соціально-економічними характеристиками. Спочатку планувалося, що Україну поділять на вісім макрорегіонів, але, за останніми даними, їх буде дев’ять.
І все це нібито в контексті європейської інтеграції України. Дозволимо собі показовий відступ: днями новий президент Польщі Кароль Навроцький заявив, що “на цей момент” не підтримує вступ України до Європейського Союзу. Мовляв, у Польщі й Угорщини є свої інтереси й вони не пересікаються з прагненням України до ЄС.
Утім, Україна таки буде поділена на дев’ять макрорегіонів, кожен з яких поєднуватиме декілька областей.
Про це у Facebook написав голова підкомітету Верховної Ради з питань адміністративно-територіального устрою Віталій Безгін.
Усе, мовляв, буде за європейським стандартом кодування адміністративно-територіального поділу держав для статистичних цілей. Цей стандарт поширений насамперед у країнах ЄС, але він також використовується у країнах-кандидатках на вступ до Євросоюзу.
– Макрорегіон 1: Сумська, Харківська, Чернігівська області.
– Макрорегіон 2: Донецька, Луганська.
– Макрорегіон 3: Дніпропетровська, Запорізька.
– Макрорегіон 4: Миколаївська, Одеська, Херсонська, Крим.
– Макрорегіон 5: Вінницька, Тернопільська, Хмельницька.
– Макрорегіон 6: Київська область та місто Київ.
– Макрорегіон 7: Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька.
– Макрорегіон 8: Волинська, Рівненська, Житомирська.
– Макрорегіон 9: Полтавська, Кіровоградська, Черкаська області.
На багаті села! Європейські!
Отже такий адміністративний розподіл є вимогою Євросоюзу, а, точніше, нашої євроінтеграції. Але що воно може принести українцям?
За словами консультанта з регіонального розвитку Анатолія Ткачука, те, яким буде цей розподіл, багато в чому залежатимуть обсяги фінансування України від структурних фондів Євросоюзу.
Зрозуміло, що нам треба грошей і багато. Тому важливо дуже правильно ці статистичні макрорегіони зробити, щоб показники щодо розвитку територій давали нам змогу отримати європейські ресурси.
це відкриває кращі можливості для доступу до європейських фондів
“І тут не обійдеться без певної хитрості, якщо це взагалі доречно, – пояснює Анатолій Ткачук. – Якщо ми до більш заможних регіонів додаємо бідніші, загалом територія отримає показники дещо менші, і це відкриває кращі можливості для доступу до європейських фондів”.
Не забути про людей
Звичайно, якщо Україна прагне членства в Європейському Союзі, потрібно впроваджувати правила та норми, які діють в ЄС. Проте робити це треба не просто механічно, як і було у більшості випадків, а з розумінням наслідків – впливу на життя країни. У першу чергу, в тих самих регіонах та макрорегіонах.
Експерти вважають, що якщо певні розрахунки, аналітичні довідки робляться для того, щоб Євросоюз звикав до наших статистичних даних нема питань, нехай ці показники будуть, шкоди від цього не буде.
Але. “Реальна державна політика має ґрунтуватися на тих утвореннях, де ухвалюються рішення, саме на які мають спрямовуватись кошти з європейських фондів, у випадку, якщо вони підуть, – вважає експерт з питань адміністративно-територіального устрою Юрій Ганущак – А от одним із індикаторів того, чи може працювати така система, це – наскільки можуть бути узгоджені програми регіонального розвитку між Києвом і Київською областю. Хоча таке складно навіть уявити”.
Ну, сподіваємось, згодом стане зрозуміло, що на регіональному та макрорегіональному рівні працює ефективно, а що ні.
Однак, якщо ніякого фактичного об’єднання областей в Україні не планується, бо, мовляв, вони цілком відповідають критеріям європейського рівня, то в хоч і далекому майбутньому, але цілком можлива зміна меж областей.
“Якщо потрібно робити зміну меж областей, то, виходячи зі здорового глузду. Для того, щоб такі зміни були, необхідно спочатку прийняти закон, який би передбачав порядок перекроювання областей, але законодавець чомусь боїться його приймати”, – зазначив Юріій Ганущак.
Отже, виходить, що влада на шпагаті. З одного боку, хочеться виконати вимоги європейців. З іншого потреба в перспективі зміни меж областей для багатьох при владі може зменшити територію особистого впливу на певний регіон, з усіма політичними й економічними наслідками.