Українські родини, чиї рідні перебувають у російському полоні, відчувають глибоке розчарування та зростаючу невизначеність. Особливо гостро стоїть питання про долю захисників «Азовсталі» та важкопоранених з Оленівки, про яких немає жодної достовірної інформації. Біль родин посилюється через невиконані обіцянки та суттєве затягування процесів обміну.
Анна Лобова, представниця громадської організації «Спільнота Оленівки» та дружина важкопораненого військовополоненого Олега Лобова, який вийшов з «Азовсталі» у травні 2022 року, розповідає про глибоке розчарування. Спочатку родини щиро вірили в численні обіцянки щодо швидкого повернення, але жодна з них так і не справдилася. Надії на зміни після кадрових перестановок в уряді також виявилися марними.
За словами родин, останнім часом російська сторона активізувалася, знову просуваючи власні списки на обмін. Росіяни публікують вже відомий перелік осіб, яких, за їхніми словами, готові віддати. Проте вони наполягають виключно на обмінах за власними, односторонньо продиктованими умовами.
«Якщо це перемовини, вони не мають бути односторонніми. Ми також повинні ставити свої умови», — наголошує Анна Лобова. Родини прагнуть справедливого діалогу, а не нав’язаних ультиматумів з боку агресора.
Особливе занепокоєння викликає повна відсутність інформації про важкопоранених військових, які опинилися в полоні, зокрема після теракту в Оленівці. Ніхто не знає їхнього місцезнаходження, ані їхнього стану. Ті, кого вже засудили в РФ, іноді мають мінімальний зв’язок, але військові без вироків повністю ізольовані від світу.
Додаткового болю додає епізод із листами, які родини писали полоненим минулого квітня. Тоді було надано список осіб, кому нібито погоджено передачу кореспонденції. Однак, як розповіли повернуті з полону, жоден із цих листів до адресатів так і не дійшов, що підтверджує обман та жорстокість.
Спроби «Спільноти Оленівки» зустрітися з президентом, щоб передати йому свої вимоги та книгу, не принесли результату. Онлайн-зустрічі з представницею Офісу президента Іриною Верещук також не дають відчутних зрушень. Родини зазначають, що після кадрових змін комунікація з владою лише погіршилася.
Анна Лобова пояснює, що родини не звертаються до координаційного штабу через невідповідність рівня консультантів їхнім запитам. Зустрічі на вищому рівні їм просто не організовують. Найбільший страх полягає в тому, що питання звільнення полонених може відійти на другий план у ширших переговорних процесах.
Родичам прикро бачити, що пункт про обмін полоненими стоїть майже в кінці проекту мирної угоди, переданого президентом Зеленським до США (17-й з 20 пунктів). Він передбачає обмін усіх військовополонених, включаючи засуджених, а також повернення цивільних заручників. Зростає кількість засуджених військових, про судові процеси над якими родини часто дізнаються постфактум від російських адвокатів.
Останній офіційно повідомлений обмін полоненими між Україною та Росією відбувся 2 жовтня 2023 року. Тоді додому повернулися 185 українських захисників та 20 цивільних осіб. З того часу обміни фактично припинились, а президент Зеленський нещодавно заявив, що Росія наприкінці минулого року зірвала черговий обмін та затягує всі процеси через брак достатнього тиску.
Водночас, Координаційний штаб звітував, що протягом 2023 року вдалося провести десять обмінів, завдяки яким було повернуто 2080 військових та 230 цивільних. Загалом за час повномасштабного вторгнення понад 10 тисяч російських окупантів потрапили в полон, про що повідомляв Координаційний штаб станом на кінець минулого грудня.