Задовбали вже! каже мені й одночасно кудись у космос перукарка Люба. Цікавлюся, що сталося. Чую: “Та цей клятий ковід…”
Ти не вакцинувалася?
Та діло не в мені. Вимагають, щоб усі клієнти були із сертифікатами або з ПЛР-тестами. Людей поменшає, прибутки впадуть. Довелося плату на 30 гривень підняти, пояснює.
Розповідає, що перукарня не поліція, права перевірки документів ніби й не має, а за порушення протиепідемічних заходів відповідає. Штраф чималий.
Влада вмила руки, а тепер хоче їх нагріти. Локдауну не оголошує: працюйте, шановні. Тобто компенсації не буде, як раніше. Податки плати, як завжди. А клієнтів наполовину менше. Вакциновані не всі, а за ПЛР-тест віддати 400 гривень не кожен захоче.
Зауважую, що якби більшість вакцинувалася влітку, то проблема була б менша. Не довелося б купувати липові сертифікати. Питаю, який вихід?
Не знаю. Он, міжміські водії на демонстрацію вийшли. Кажуть: нам краще не їздити, ніж так працювати. Не хочуть порожні маршрутки туди-сюди ганяти. Та, мабуть, не поможе це ні їм, ні нам.
Іра, можна йти додому. Клієнтів більше не буде, каже колезі.
У двері заходить жінка, на вигляд років 50.
Оце касу здала й до вас, усміхається.
У вас сертифікат є? питає перукарка.
Аякже. Тільки сьогодні купила. І постригтися можу, й душа спокійна.