Так, Путін отримає мільярди доларів від продажу нафти з танкерів, завбачливо виведених в море. Але він розраховував на більше.Цього “більшого” не буде завдяки зусиллям українських військових. Удари по російській нафтопереробці почалися ще восени 2023 року, але саме зараз збільшилася їхня інтенсивність. І найголовніше — українці зрозуміли, що бити треба не тільки по нафтопереробних заводах, але насамперед по нафтових портах Російської Федерації.Ці комбіновані удари заганяють російського президента в замкнене коло. Росія не може продавати нафту, проте не може працювати з сировиною для власного вжитку, бо потужностей на нафтопереробних заводах не вистачає. Доводиться консервувати свердловини й використовувати валютні запаси для закупівлі нафтопродуктів за кордоном. Але у звʼязку з війною на Близькому Сході все більше і більше проблем і так, ці нафтопродукти також дорожчають. І економіка починає реально і помітно просідати. Недарма часопис Foreign Affairs констатує, що українськими ударами вдалося досягти того, чого не можна було досягти всіма західними санкціями разом узятими.Торік нафтові доходи Кремля скоротилися на 24 відсотки — і це був найгірший показник з 2020 року. У січні 2026 року росіяни заробили на продажі нафті вдвічі менше, ніж рік тому. У березні, за даними агенції Reuters, доходи склали мінус 52 відсотки у порівнянні з березнем 2025 року. І вперше за всі роки повномасштабної війни з Україною Росія витратила на неї більше, ніж заробила на нафті. Так що Путіну довелося збирати спеціальну нараду і сварити своїх міністрів за падіння ВВП.Так, звичайно, він дуже не хоче завершувати війну й до сьогоднішнього дня розглядав мирні перемовини виключно як ключ до порозуміння з американським колегою. Але питання не тільки в бажаннях Путіна — питання в його можливостях. Якщо у Росії не вистачатиме грошей і будуть виникати умови для соціальної дестабілізації, Путін просто змушений буде зупинитися. Ризикувати стабільністю режиму зовсім не в його інтересах.Читайте також: Росія. Якщо санкції “не працюють”, навіщо їх обходити?Таким чином, 2026 рік, завдяки українським зусиллям, перетворюється на час реального тиску на Путіна. Але при цьому важливо, щоб у замкненому колі був тільки Путін, а не Трамп.Бо коли Трамп, з одного боку, бажає швидко завершити війну Росії проти України, а з іншого, — погоджується з видачею і потім продовженням ліценції на продаж російської нафти з танкерів “тіньового флоту”, то фактично цією ліцензією він рятує російську нафтову інфраструктуру і створює умови не для завершення, а для продовження війни. І не тільки для цього, а й для допомоги Ірану. Іран, усвідомлюючи можливість такої допомоги, продовжує шантажувати Трампа і блокувати Ормуз. А Трамп, щоб якось зменшити тиск нафтових цін на результати виборів до конгресу, знову допомагає Путіну у продажах сировини.Путінське замкнене коло мені подобається. Замкнене коло Трампа — не дуже, бо воно і є виходом для Путіна, принаймні тимчасовим. І для того, щоб примусити Путіна зупинитися, трампівське “замкнене коло” варто було б розірвати.Тим більш, що і на перебіг подій на Близькому Сході це також впливатиме виключно позитивно.ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів
25/04/202625/04/2026Автор Олександр Ковальчук