Археологи ідентифікували рештки капітана корабля “Еребус” Джеймса Фіцджеймса.
Він був учасником зниклої в Арктиці експедиції Франкліна 1845 року. На кістках Фіцджеймса знайшли того, що його тіло з’їли. Це ще раз підтверджує гіпотезу про те, що застряглі на Півночі моряки займались канібалізмом, пише Journal of Archaeological Science: Reports.
Під час експедиції офіцерам Королівського військово-морського флоту так і не вдалося віднайти шлях з Атлантичного у Тихий океан через Арктику.
Похід на чолі з сером Джоном Франкліном відрядили 1845 року на дослідження невідомої частини Північно-Західного проходу. У складі експедиції були кораблі “Еребус” і “Террор” та 129 членів екіпажу.
У 1848 вцілілі капітани суден Джеймс Фіцджеймс і Френсіс Крозьє залишили останній з відомих записів про події. Вони повідомили про вихід екіпажу на суходіл і смерть 15 матросів та дев’яти офіцерів. Решта команди теж не вижила. Корінні мешканці півночі інуїти казали, що знаходили тіла з явними слідами канібалізму. Саме частину з цих решток досліджували науковці Університетів Лейкгед та Ватерлоо в Канаді.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У печерах жили неандертальці-канібали
Науковці аналізували ДНК з нижньощелепного зуба з локації NgLj-2, де знайшли рятувальний човен з одного з кораблів експедиції. Використовуючи аналіз за Y-хромосомою, порівняли ці рештки з ДНК живого нащадка Джеймса Фіцджеймса. Вони отримали достатньо високий збіг, щоб підтвердити, що останки дійсно належали зниклому капітану корабля “Еребус”.
Це все свідчить, що Фіцджеймс помер на ранніх стадіях відступу експедиції вглиб континенту, лише за 80 км від місця останнього відомого повідомлення експедиції. Він є першою ідентифікованою жертвою канібалізму в складі експедиції Франкліна. Його смерть значно вплинула на структуру керівництва експедиції в критичний момент, що могло стати однією з причин, чому екіпаж так ніколи й не дістався річки Бак, де вони сподівалися знайти допомогу.
Чеські науковці за підтримки бразильських колег відтворили обличчя князів Богемії Спитігнєва I та Вратислава I з династії Пржемисловичів. Обидва були синами святої Людмили зі Псову та правили близько 1,1 тис. років тому.
Спитігнєв також відомий як засновник Празького Граду. Вратислав – як батько Вацлава I, якого шанують як заступника та небесного оборонця Чехії.
Для реконструкції використали справжні черепи братів та застосували техніку під назвою фотограмметрія. Чіткі та точні цифрові знімки дозволили відтворювати зовнішність у найдрібніших деталях та не пошкодити залишки князів.