В листопаді минулого року в публікації “Військового знайшли вбитим і закопаним у лісі. Перед цим він зник із частиними” ми розповіли трагічну історію, що сталась на Чернігівщині.
47-річного Костянтина Антонова знайшли мертвим неподалік полігону, закопаного в землі, опізнали по банківській карті, яка була з ним. Матеріал підготували журналісти чернігівської газети “Вість”. В післямові ми загострили тоді увагу на питаннях, які залишались без відповіді в цій трагічній історії. Зокрема, командування частини стверджувало, що він самовільно залишив частину. Ми акцентували увагу на тому, що ця версія є непідтвердженою та потребує ретельної перевірки, інакше слідство буде необ’єктивним.
За нашим дорученням, журналісти “Вестей” активно звертались з цими питаннями до Держбюро розслідувань, яке веде слідство. Також до до Чернігівської обласної військової прокуратури, що здійснює процесуальне керівництво над ним. Нарешті стало відомо, що у слідства є конкретні результати: вбивцю затримано і він зробив зізнання, справу передано до суду.
Журналістка газети “Вість” Юлія Семенець повідомила Gazeta.ua подробиці.
В Чернігівському районному суді пройшло перше підготовче засідання у справі про вбивство Костянтина Антонова. На лаві підсудних 50-річний Володимир Кулик. Військовий з міста Лохвиця Полтавської області. Він був командиром Антонова.
Вину визнаю частково. Умисла убивати не було, відповів Кулик на запитання судді Владислава Кухти, голови Чернігівського районного суду.
На судовому засіданні допитали потерпілих батьків Костянтина Антонова.
Додому син приїздив майже кожні вихідні, розповіла Ніна Іванівна. Одного разу я помітила, що в нього ребра сині. Розбита губа. І якісь сліди на шиї. Запитала: “Що це?”. Він відповів: “Ми тренувалися, бігали в лісі. Це віддача була від автомата”. Ніколи ні на що не жалівся. Бо тато в нас військовий, афганець.
Коли Костя зник, ми зверталися до військкомату, поліції, продовжила Ніна Іванівна.
– Нам сказали, що він не з’явився на шикуванні і його оголосили СЗЧ-шником. Не вірили в це. Мені шкода матір підсудного. Бо в неї син вбивця. У його дітей батько вбивця.
Прошу вибачення за те, що сталося. Смерті йому не бажав
Хочу звернутися до батьків молодшого сержанта Костянтина, відповів матері Володимир Кулик. Прошу вибачення за те, що сталося. Смерті йому не бажав. Конфлікт того вечора в нас був. Я його побив. Цей конфлікт був з першого дня його приходу в наш підрозділ. Про що знало командування.
Мій син, отримавши повістку, не сховався і не втік, каже Олександр Федорович, батько загиблого. Але коли це сталося, ми вісім місяців ми були сам на сам зі своєю бідою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хабарник із тюрми замовив убивство головного свідка у своїй справі
Батьки звернулися до судді, аби не бути присутніми на наступних засіданнях. Яку міру покарання винесуть на розсуд суду.
Вбивство сталося 22 вересня 2023 року
За показами свідків, вбивство сталося 22 вересня 2023 року. Хлопці жили в наметі, більше десяти бійців. Зокрема, Антонов і Кулик. Один зі свідків пояснив, що Кості не було на вечірньому шикуванні. Приїхав з запізненням. Є свідчення таксиста, який його віз. Антонов зайшов у намет. Кулик теж. Був п’яний. Почав кричати, що він “криса”, здав його.
Скоріш за все, брат поскаржився керівництву на Кулика. Бо він бив його і не раз, зітхає Марина Шевцова, сестра загиблого. Наступного дня після вбивства цей же Кулик сказав, що Антонов забрав свої речі і покинув частину. Перший слідчий, який розслідував справу, навіть не запідозрив, що командир бреше.
Володимиру Кулику за умисне вбивство загрожує від семи до 15 років позбавлення волі. Він воює з 2022-го року, свого часу пройшов через грузинсько-абхазький конфлікт. При цьому він також раніше судимий. У 2012 році за статтею 121 “Умисне тяжке тілесне ушкодження”. Звільнився умовно-достроково у 2017 році. Працював охоронцем у приватній фірмі. У вересні 2021-го року знову був засуджений, вже за статтею за статтею 125 – за нанесення умисних легких тілесних ушкоджень, сплатив тоді штраф у 1700 гривень.
Gazeta.ua стежитиме за судовим процесом в Чернігові.