На Святвечір 24 грудня та Різдво 25 грудня в українській народній традиції намагалися уникати сварок, важкої хатньої роботи й деяких інших справ. Як пише ТСН, частина цих звичаїв має релігійне підґрунтя, а частина є повір’ями, що передавалися в родинах.
Святвечір у християнській традиції є днем завершення Різдвяного посту та підготовки до свята. За звичаєм, родина збирається за спільним столом із кутею, а вечерю починають після появи першої зірки. Її пов’язують із Вифлеємською зорею. Суворість посту, зазначає видання, залежить від стану здоров’я та обставин людини.
У народі цього вечора намагалися не згадувати образ, не лаятися й миритися перед вечерею. Також вважалося небажаним відмовляти тому, хто просить про допомогу, та без потреби залишати родинну трапезу. Останнє пов’язували з уявленням про єдність сім’ї.
На Різдво за традицією відкладали велике прибирання, прання, шиття, в’язання та вишивання, натомість ходили до церкви, відвідували близьких, приймали гостей і колядували. Водночас суворої церковної заборони на необхідні побутові справи немає.
Окремі звичаї, зокрема застереження щодо рукоділля чи купівлі мотузок, ТСН називає народними повір’ями, а не положеннями церковного вчення. Так само до традиційних уявлень належать припущення, що погода на Різдво або певні випадкові події можуть передбачити врожай чи добробут.
Християнська традиція, за викладом видання, не схвалює ворожіння. Народні прикмети можуть бути частиною культурної спадщини, однак не здатні достовірно передбачити погоду, врожай або фінансове становище.