Сьогодні православна церква вшановує пам’ять святого благовірного князя Ігоря Чернігівського та Київського правнука великого князя Ярослава Мудрого.
Ігор народився у Києві. Був сином Олега Святославовича, який правив у Чернігові та Новгороді-Сіверському. Коли подорослішав в Київській Русі почалася війна між князями за київський престол. Ігор був засмучений цим, адже не хотів бачити ворогів у родичах. Намагався усіляко їх примирити.
Ігор мав старшого брата київського князя Всеволода. Він у 1145 році призначив Ігоря своїм спадкоємцем. Проти цього повстали нащадки Володимира Мономаха. Кияни ж спершу всіляко підтримували ймовірний прихід до влади Ігоря. Їм імпонували його обіцянки припинити безчинства у країні.
Великим князем київським Ігор Олегович став у серпні 1146 року. Однак вже за 11 днів його правління закінчилося кияни розчарувалися у правителі після його заборони грабувати двори своїх кривдників і таємно звернулися до переяславського князя Ізяслава одного з нащадків Мономаха. Закликали його узяти владу в свої руки. Ігор хотів відстояти престол, але його військо зрадило і перейшло на бік супротивника. Переможений правитель був захоплений і заточений у темниці в Переяславі.
Ігор тяжко хворів. Відмовився від усіх прав на престол і попросив чернечого постригу. Він зрозумів марнотратність мирського життя, писали літописці. Князь звернувся до Ізяслава.
– Давно і в самому щасті хотів я посвятити душу свою Богу. Нині, у в’язниці і при дверях домовини, чи можу бажати іншого?, – сказав.
Ізяслав пішов на зустріч і повелів переяславському єпископу Єфимію постригти Ігоря в ченці. Він отримав ім’я Гавриїл. Останні дні свого життя він провів у Федорівському монастирі в Києві та прийняв схиму з іменем Ігнатій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Церковне свято 1 жовтня – що сьогодні відзначаємо
Князь Ігор був убитий містянами, які розгнівалися повстанням проти Ізяслава, що організував брат монаха – чернігівський князь Святослав.
– Ворог народу Ігор живе спокійно в монастирі. Уб’ємо його та підемо на Чернігів!, – кричали люди.
Убитого князя люди волокли вулицями Києва, аж поки не кинули на одній із площ. Ігумен Свято-Федорівського монастиря Ананій заніс тіло Ігоря в церкву. За переказами, вночі у храмі самі загорілися свічки і лампадки, гримів грім і били блискавки. Кияни усвідомили, що це поганий знак. Зрозуміли, що вбили невинну людину.
Згодом останки Ігоря Чернігівського та Київського перепоховали у Свято-Преображенському соборі Чернігова. За допомогою до святого звертаються люди, яких переслідують скорботи і гоніння.
У Вишгороді біля Києва науковці знайшли старовинне кладовище і храм. Спершу, на глибину у понад 1 м, знайшли великий пласт будівельного сміття XI XIX ст. З’ясували, що він утворився після будівництва церкви. Частину ж древнього цвинтаря виявили на більшій глибині. Археологи розчистили дев’ять поховань. У парі могил виявили натільні хрестики з бронзи.