Головна ялинка в Києві – одна з найпопулярніших локацій для містян і туристів. Щороку її встановлюють на Софійській площі. Зимовими вечорами люди сходяться до святкової локацій, фотографуються, купують поруч напої і відпочивають в ресторанах та кафе неподалік.
Не зменшилася кількість охочих приходити до ялинки і після посилення мобілізаційних заходів. Уже другий рік біля ялинки не встановлюють новорічний ярмарок, а декорації будують за кошти меценатів.
Наприкінці 2023-го кореспондентка Gazeta.ua побувала біля головної ялинки України, аби дізнатися, про що там говорять люди. Який слід у їхньому житті залишить минулий рік і чого очікують від наступного.
ВІЙСЬКОВІ ВТОМИЛИСЯ
Дорогою від метро Золоті ворота до Софійської площі вулиці мов спорожніли. Зазвичай гамірні у вихідні тротуари біля ресторанів і кавʼярень стали майже безлюдні. Десь далеко чути музику з колонки й ледь вловимий чоловічий спів у мікрофон.
Трохи натовпу зібралося біля вуличних столів під популярною “Пʼяною вишнею”. У зимовий період тут наливають гарячу настоянку. Трохи далі відкрив кіоск з гарячими напоями один із ресторанів. Намет прикрасили білою гірляндою, тому він одразу впадає в око серед темної вулиці. Продають червоний і білий глінтвейн. За 250 мл просять 195 грн, а безалкогольний вартує 135 грн.
Головна ялинка країни традиційно прикрашає площу перед Софійським собором. У світлі софітів виблискують золоті бані храмів і переливається сніг, що безперестанку засипає вечірній Київ.
У центрі уваги тут – штучна зелена ялинка заввишки 12 м. Її встановили і прикрасили за гроші меценатів, а також використали минулорічні запаси. Дерево переливається тисячами вогнів. Тему локації присвятили захисникам і захисницям України й назвали “Хоробрі серця”. Новорічну ялинку оздобили іграшками у формі сердець синього й жовтого кольорів. На верхівці – золотий тризуб.
– А де ярмарок? Що глінтвейна не буде?, – каже чоловік, на вигляд років 25, своєму другові. Обоє швидко проходять повз і стають ближче до ялинки.
Як і минулого року, святковий ярмарок на площі вирішили не встановлювати. Натомість біля ялинки поставили декорацію – синьо-жовте серце, а позаду прикрасили з десяток ялинок червоними гірляндами.
Колись все стане краще
– До того, що встановили ялинку, ставлюся більше позитивно, – каже киянка Владислава Кобко у стьобаній чорній куртці з паском. – Минулого року святкове дерево було своєрідним символом незламності, попри те, що українці жили майже у повному блекауті. Памʼятаю свої емоції, коли серед суцільного мороку й жаху, побачила цю ялиночку, яка світиться на генераторі. Це дарувало якусь надію, що колись все стане краще. Так само цьогоріч. Дерево прикрасили дуже символічними іграшками, ялинка має білі китички, що нагадують голубів.
Владислава прийшла на Софійську площу з подругами. Приємно бачити людей, які так само зібралися тут, щоб отримати позитивні емоції й обмінятися хорошою енергією, зізнається.
– Я рада, що у нас принаймні це не забрали. Якщо ми можемо собі дозволити хоч трішки новорічної атмосфери – то чому ні?, – говорить із посмішкою дівчина.
2023 рік найбільше запамʼятається Владиславі перемогами, які вибороли українські захисники на фронті.
– У памʼяті дуже відбилося звільнення Роботиного Запорізької області, бо розумію, які важкі бої йшли за цей населений пункт. Знайомий моєї сімʼї (військовий) втратив там руку й розповідав, якими зусиллями ми його вибороли. Так само були ще кілька населених пунктів на Бахмутському напрямку, – згадує Кобко. – Це все поступово наближає до повного звільнення наших територій. Тому головні перемоги – повʼязані з подіями на фронті. Однією з головних невдач є те, що деякі люди розслабилися й піддалися думці, що перемога в нас буде безумовною й для неї можна нічого не робити. Можливо, це програш на інформаційному фронті, і треба частіше нагадувати людям. Не можна нівелювати війну, бо якщо росіяни не стоять під Києвом, це не означає, що ситуація покращилася.
Владислава із тремтінням у голосі наголошує, що окупанти розпочали наступ на всій лінії фронту. Це дуже страшно, говорить киянка.
– Щоб не боятися мобілізацій й не накручувати себе, треба морально і фізично готувати себе до того, що йти на фронт, на жаль, доведеться більшості, – коментує Кобко останні новини про рейди ТЦК. – А як всі думатимуть, що їх омине – то де тоді брати людей? Наші військові стомилися, встановлених термінів демобілізації немає. А вони теж хочуть бути вдома з сімʼєю. Ніхто не хоче вірити в те, що перемоги не буде. Тоді треба щось робити. Щоб тебе не забрали зі спортзалу й не кинули під Бахмут – можливо, варто детальніше ознайомитися з системою рекрутингу, яку нещодавно запровадило Міноборони.
Святкувати Новий рік Влада не буде, але хоче відзначити день у сімейному колі або запросити друзів. Такі родинні посиденьки в наш час дуже потрібні й доречні, каже наостанок і йде робити фото з подругами біля ялинки.
ЗБРОЯ, ОЛІВʼЄ Й САЛАТ “МІМОЗА”
Праворуч від брами чоловік у шкірянці співає українські пісні. У велику сумку перед мікрофоном люди кидають купюри й монети. Гроші виконавець обіцяє передати на ЗСУ, а заспівати для натовпу пропонує всім охочим.
Між людьми ходять жваво аніматори – діди морози й Святі Миколаї пропонують зробити разом фото за 50 грн. Обіймається з малечею й пес Патрон, який розповів, що людей цьогоріч набагато менше, ніж було до повномасштабного вторгнення, але у 2022-му ситуація була ще гірша.
Хоч ярмарка немає, але кияни приходять до ялинки з їжею й алкоголем. Із пакетів дістають ігристе, горілку чи коньяк, і наливають у паперові склянки. На головну новорічну локацію приходять родинами – з бабусями й дідусями, малими дітьми.
Удвох гуляють площею чоловік і жінка, років 50 на вигляд. Фотографують один одного й довго дивляться на миготіння вогнів.
– Погано ставлюся до того, що поставили ялинку. Війна в країні, – говорить Сергій.
– О, йому як військовому – то не треба! А діти хочуть свята, – заперечує Юлія.
Сергій був учасником бойових дій на сході ще в 2014 році й отримав поранення. Зараз перебуває в резерві й каже, що святкування в такий важкий для країни час недоречні. Юлія ж працює в вихователькою в дитячому садку, тому знає, наскільки діти радіють відкриттю новорічної локації.
– А батьки проти були, і багато, – зізнається жінка. – Головне, що це не з бюджету гроші виділяли, а меценати допомогли.
Ми переможемо – але коли?
– Зброї не хватає, БК не хватає – усього. А ми тут розважаємось, – різко відказує військовий. Але нам главне зиму продержаться, а там все буде краще. До перемоги ще далеко, звичайно. Економіку держави треба було вже давно перевести на військові рейки. А у нас немає жодного військового заводу! Ми переможемо – але коли?
31 грудня родина збереться за вечерею, щоб зустріти 2024 рік. Щойно обговорювали меню, каже.
– Раніше весело й красиво святкували, а зараз уже так не вийде. Минулого року, памʼятаєте, який був Новий рік? Моя донька всю ніч просиділа в метро Лукʼянівка. Спустилася туди з тазіком олівʼє й ледь вийшли звідти, бо не працював ескалатор, – згадує Юлія. – Приготуємо теж олівʼє, шубу, салат “Мімоза”, окорочка з картоплею і мандарини. Діти замовили один подарунок на двох. На стіл витратимо не більше двох тисяч, бо зарплата вихователя маленька.
Біля площі стоять поліцейські машини. Правоохоронці спостерігають за людьми й слідкують за порядком. Час від часу біля ялинки ходять чоловіки у військовій формі. Тоді натовп потроху розсіюється. Вочевидь, бояться отримати повістки, каже чоловік у сірій шапці й чорній куртці.
Олександр із дружиною прийшли показати синові новорічну ялинку. “Мама, давай фотографуватися! Ну давай!”, – нетерпляче повторює хлопчик.
– Важко через те, що не розуміємо, як і коли закінчиться війна, – говорить Тетяна й бере дитину на руки. – Ще в 2022-му було натхнення, бо думали, що трошки – і перемога. Ми приходимо сюди щороку, навіть коли була вагітна синочком. Тому для нашої родини – це символічно. Дітки нікуди не дінуться, тому навіть маленька ялинка дарує їм новорічний настрій.
Олександр працює в енергетичному секторі, тому поки не може бути мобілізований. Діти у нас під загрозою, каже жінка.
– Ще в перші дні повномасштабного вторгнення син сам хотів піти на фронт. Але зараз уже зʼявилися сумніви через якусь невизначеність, – пояснює Тетяна. – Важко ставлюся до того, як зараз вручають повістки. Але наскільки мені відомо, вони хочуть оновити базу, яку не вели з 2000-х років. Брат мій двоюрідний втратив на фронті ногу, а йому знову прийшла повістка. Тому сподіваюся, що не буде такої масової мобілізації, а це просто оновлюють дані.
Чоловік одягає дружині капюшон і забирає на руки сина. Купує йому кульку, обплетену гірляндою за 200 грн. Їх продають юнаки поруч, поставивши в картонні коробки. Головна ялинка прикрашатиме площу до кінця новорічних свят.