“Нехай Великоросія буде Великоросією, а Україна Україною. Ми є військо непереможне”, відповів гетьман Іван Виговський московському послу Богдану Хітрово в жовтні 1657 року. Тоді представник царя прибув на козацьку раду й намагався накинути думку, що “Україна гілля, відламане від московського коріння”. Виговський не погоджувався і прагнув, щоб Москва не втручалася у справи Гетьманщини.
Посол подався до полтавського полковника Мартина Пушкаря, обдарував його дорогими хутрами та пообіцяв підтримку в боротьбі за гетьманську булаву. Полковник підбив кошового отамана Запорозької Січі Якова Барабаша на повстання проти Виговського. Виступ завершився поразкою і загибеллю Пушкаря під Полтавою в червні 1658-го.
Восени того ж року гетьман Іван Виговський уклав Гадяцький договір із Річчю Посполитою. Україна мала стати рівноправним союзником Польщі та Литви. Московія не могла з цим змиритися і знову повела своє військо в Гетьманщину.
Армія під командуванням воєводи Григорія Ромодановського та введені в оману ворожою пропагандою запорожці на чолі з Яковом Барабашем захопили Миргород, Лубни та Пирятин. Козацькі полки, які були вірні Виговському, витіснили московитів з України наприкінці 1658-го.
Навесні наступного року війна продовжилася, в Україну вторглася 50-тисячна московська армія. 21 квітня ворог оточив місто Конотоп, де перебувало 5 тис. козаків ніжинського полковника Григорія Гуляницького. Більш як два місяці вони героїчно тримали оборону, хоча міські укріплення були лише із земляного валу та рову з водою.
За той час Виговський зібрав 16 тис. козаків і кілька тисяч найманців із Польщі, Молдови, Валахії, Трансільванії, домовився про залучення 30-тисячного війська з кримським ханом Мехмедом IV Ґераєм. Цивільне населення виступило проти свавілля московських військ і всіляко підтримувало Виговського.
Вранці 7 липня 1659 року військо на чолі з гетьманом підійшло до Конотопа. Основна частина стала на вигідних позиціях біля села Соснівка. Виговський із невеликим загоном раптово атакував московитів. Захопивши частину ворожих коней, почав відступати.
Навздогін козакам вирушило 10 тис. найкращої московської кінноти Семена Пожарського. Перейшовши через річку Куколка, московити стали на ночівлю. Козаки непомітно зайшли в тил противника, зруйнували міст і загатили річку. Вода затопила долину, де стояв ворог.
Удосвіта Виговський із козаками напав на московитів і швидко почав відступати, заманюючи в пастку. Пожарський кинувся за гетьманом. Біля села Соснівка ворожу кінноту зустріли татари й найманці. Шлях для відступу був перекритий, долина річки перетворилася на важкопрохідне болото. Усе московське військо було винищене. Пожарського й інших князів татари взяли в полон і стратили.
Гуляницький вийшов із Конотопа й ударив по московській армії, яка тримала облогу. Козаки захопили артилерію, бойові знамена, скарбницю й майже весь обоз. Під Конотопом московити втратили до 30 тис. вояків убитими і до 10 тис. полоненими.
“Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654-го і 1655 року, загинув за один день, писав російський історик Сергій Соловйов. Уже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле таке блискуче військо. У жалобній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу, й жах охопив Москву. Удар був важкий, бо завданий несподівано та ще й після блискучих успіхів!”
“У вірші відсутні гнівний осуд під’яремного ладу в минулому та яскравий опис соціалістичного життя українського народу, яке стає світлішим і кращим. Автор оспівує якусь одвічну Україну, поза часом, поза епохою. Без сталінських п’ятирічок, без колгоспного ладу. Твір викликає почуття розчарування і протесту. Під такою творчістю підпишеться будь-який недруг українського народу з націоналістичного табору, скажімо, Петлюра чи Бандера”,
написала 2 липня 1951 року радянська газета “Правда” про вірш Володимира Сосюри “Любіть Україну”. Статтю “Проти ідеологічних перекручень в літературі” опублікували за підписом першого секретаря ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича. Наступного дня цей матеріал українською мовою надрукували в газеті “Радянська Україна”. Вірш заборонили. Публікувати “Любіть Україну” дозволили 1958-го, але з правками
14 днів 19 год. 50 хв. тривав навколосвітній політ на повітряній кулі американського бізнесмена, 58-річного Джеймса Стівена Фоссетта, який завершився 3 липня 2002-го. Чоловік став першим, хто здійснив одиночний політ навколо світу без посадок. Він злетів у місті Нортем у Австралії 19 червня 2002 року і приземлився в австралійському Квінсленді. Під час мандрівки подолав 33,2 тис. км
1 липня 1989 року в Республіканському будинку кіно відбулася установча конференція Київського відділення Народного руху України. У ній взяло участь 442 особи. Головою крайової організації обрали письменника Володимира Яворівського. Він же очолив координаційну раду, яка готувала установчий з’їзд НРУ. На ньому у вересні 1989-го було остаточно сформовано Рух.
2 липня 1698-го англійський винахідник, 48-річний Томас Севері, запатентував першу парову машину насос для відкачування води із шахт. Розробку називав вогневою машиною і другом шахтарів. Насос міг витягувати воду з глибини до 10 м. Після розробки Севері парові двигуни почали застосовувати для прядильних і ткацьких машин, транспортних засобів.
3 липня 987 року в Парижі коронували герцога Гуго Капета (940996). Його обрали на зборах феодалів у місті Нуайон після смерті Людовика V Лінивого останнього правителя з династії Каролінгів. Гуго започаткував династію Капетингів, яка правила Францією до 1328-го, а представники бічних ліній до 1792 року.