Як анонсували організатори “Прямої лінії”, диктатору питання нібито добиратимуть не живі модератори, а штучний інтелект (ШІ). Він же має і допомагати з відповідями. Чи допомогло і що взагалі з того вийшло, – розповідає Gazeta.ua.
Кремлівські пропагандисти доклали зусиль задля створення атмосфери ажіотажу: чергу журналістів представили як посилений інтерес, закидали соцмережі фотками з Гостиного двору. Участь Ші була формальною – російський “електронний мозок” Гігабайт виводив на екран запитання, актуальну статистику або цитати Путіна.
Можливо, ідея була у злагодженій роботі речника Дмитра Пєскова, двох ведучих, кількох сотень журналістів у залі та глядацької аудиторії. Зламав її сам Путін. Користувачі у соцмережах відзначили його суперечливу, імпульсивну поведінку. Він кілька разів перебивав Пєскова, коли той хотів надати слово журналістам з зали і гнув своє. Стався й конфуз: дівчина з Казані з плакатом “з дітьми обманюють більше” привернула увагу Путіна, але її запитання стосувалося місцевої шахрайської схеми.
“Жах..Але не жах-жах-жах”
Спершу початку Путін хотів, як завжди, задати розмові економічний акцент. На стартове запитання ведучих як вдається Росії вберегтися, коли “весь світ з’їхав з глузду”, він вдався до дивного жарту. Заявив, що спочатку хочеться двіжу, а, коли кулі свистять, “це – жах. Але не жах-жах-жах”.
Однак двіжу на “прямій лінії” 19 грудня не вийшло. Путін показав оновлений стиль відповідей на всі гострі запитання.
Прапор злочинців
Третій рік поспіль ключовою темою залишається війна Росії в Україні. Запитання були про “хід і результати СВО”, про “Орєшнік” і про Курську область РФ. Відповіді на них поєднувало одне – відсутність навіть мінімальної конкретики. Про “СВО” Путін повторив те, що говорив 17 грудня на колегії Міноборони: “Просуваємося по всій довжині лінії зіткнення….на квадратні кілометри щодня”. Закликав до героїзму і на доказ розгорнув прапор 155 бригади, котра відзначилася на Київщині звірствами у Бучі та Гостомелі та іншими військовими злочинами. Показовим був діалог із тимчасово переміщеною мешканкою Курської області. Вона цікавилася не звитягами “героїв СВО”, а тим, чому їй відмовили у житловому сертифікаті та “коли звільните регіон”.
“Конкретную дату назвати складно”, – почула вона. На фронтах узагалі “складно”. Трохи пізніше Путін послався на секретність планів із датами, котрі йому “доповідають”.
Жебрацькі пенсії, “рожеві окуляри” і діагнози
Запитання, котрі ШІ періодично виводив на екран, ближче до середини “прямої лінії” ставали дедалі емоційними. Глядачі цікавилися, чи не здається господарю Кремля, що його оточення неповно або недостовірно інформує. Або “чому у нас жебрацькі пенсії”, “високі ціни”, чи не розвалить Росію міграція так, як Європу.
На жодне із цих гострих запитань Путін не відповів. Тим, кому дозволяли звернутися телефоном або по відеозв’язку, пощастило більше. Та тільки щоб озвучити проблему. Бо рішення вони не почули.
Якась жінка поскаржилася, що не може кілька місяців записати батька після інфаркту до кардіолога. У відповідь диктатор заявив про позитивну динаміку “оборотності ліжок у стаціонарах”. Утім, ведучі вирішили, що “випустити пар” на медичній темі – краще, ніж говорити про війну. Тому озвучили кілька претензій по недоступності “безкоштовних” ліків, зокрема, інсуліну.
Тим часом, у мережі користувачі активно ставили діагнози самому Путіну, котрий кашляв, шепелявив і частіше, ніж зазвичай, не дружив із логікою.
Дуель на “наших хлопцях”
Примітна особливість “Прямої лінії-2024” – більшість алогізмів стосувалися саме України. Він заявив, що в Україні “нам є з ким говорити…Там багато наших хлопців, котрі мріють про звільнення”. Водночас, пояснюючи розміщення ядерної зброї у Білорусі, послався на нові об’єкти ПРО у Європі та несподівано запропонував колективному Заходу “технологічну дуель”. Суть дуелі: Захід обирає об’єкт у Києві (!), захищає його всіма силами ПРО та ППО – а Росія б’є по ньому “Орєшніком”. Заяви пролунали із різницею приблизно у півгодини. Те, що гіперзвукова ракета може знищити і “наших хлопців”, Путіна, схоже, не хвилює.
Можливо тому, що найближчий “свій хлопець” – кум Віктор Медведчук – під боком. Ознаки повернення Медведчука, принаймні, до оточення Путіна на “прямій лінії” 19 грудня були більш ніж виразними: коли надали слово представниці руху “Інша Україна” (“Другая Украина”), Путін зауважив, що із Медведчуком давно не спілкувався і заодно оновив свої вимоги щодо мирних переговорів.
Спливаючі постаті
Оновлення таке: відсутність попередніх умов, переговори на базі Стамбульских домовленостей “з урахуванням реалій на землі”. За словами Путіна, головна проблема – із ким, власне, спілкуватися. З Трампом – готовий. Із Зеленським – тільки якщо він піде на вибори і “набуде легітимності”. На даний момент, Путін вважає легітимною тільки Верховну Раду. Перемир’я його не влаштує, диктатор навіть розкритикував Орбана, котрий запропонував йому припинення вогню “на день-на два”.
Тим часом Руслан Стефанчук зреагував блискавично: на брифінгу 19 грудня наголосив на можливості переговорів “тільки на умовах України”.
Натомість, крім Медведчука, у Путіна в Гостиному дворі “спливла” ще одна постать – Ксенія Собчак. Вона зажадала допомоги тим, хто “постраждав від ЗСУ”. Господар Кремля запевнив, що розгляне питання.
Спонтанні дії
На запитання, що було, якби Путін повернувся у часі назад на початок 2022 року, пролунала найцікавіша відповідь.
“Я би подумав, що ті рішення, яке було ухвалено на початку 2022 року, потрібно було ухвалити раніше. І, знаючи це, потрібно було готуватися…Адже ці події, у тому числі, у Криму, були спонтанними”, – заявив Путін.
Можливо, у такому разі був би живий генерал Ігор Кирилов, котрий, судячи з того, що господар Кремля дорікнув Заходу за відсутність осуду його ліквідації, був близькою людиною. Його смерть Путін охарактеризував як прокол спецслужб.
Два мозки – гірше?
Російський ШІ Гігабайт із Путіним порозумівся погано. Більш, ніж чотири години не додали нічого принципово нового, але висвітлили безліч алогізмів. Так, у відповідь на запитання про щастя він сказав так: було би повним, “якби наші хлопці повернулися з фронту”. Нагадаємо, низка лідерів світу закликали Путіна “просто перестати стріляти”. Отже, він нібито шкодує за “хлопцями на фронті”, котрих сам же туди й послав. А ще зізнався, що надав би політичний притулок Зеленському, якби той попросив про допомогу, бо “Росія нікому не відмовляє”. Коментуючи помилування президентом США Джоном Байденом свого сина, згадав про царя Івана Грозного і про Йосипа Сталіна.
Вцілому на “Прямій лінії-2024” бракувало стрижневого настрою. А фінал узагалі видавався “заупокійним”. Путін порадив приділити більше уваги рідним і виникло відчуття, що за сценарієм штучний інтелект наче безнадійно програв його “ораторському генію”. Очевидно, що ця вигадка організаторів була для того, щоби підтримати до диктатора так стрімко міліючий інтерес.