“Шановні українці та українки!..” – фраза, з якої часто починається звернення президента Володимира Зеленського до народу. Дехто вважає це помилкою. Мовляв, можна говорити скорочено “українці”.
Але філологиня Ольга Васильєва доводить протилежне на своїй сторінці у Facebook.
“Українці й українки”, “захисники і захисниці”, “читачі й читачки” – багатьох тіпає від подібних пар слів, і ці люди починають доводити, що “множина не має роду”. Однак не має роду множина у словах “ножиці”, “канікули”, “окуляри”, а “українці”, “захисники” і “читачі” – це множина іменників чоловічого роду. А є ще жіночого: українки, захисниці, читачки”,- говорить редакторка.
Зменшити історичний мовний андроцентризм ми можемо за допомогою фемінітивів та нейтральної лексики. Фемінітиви вживаємо поруч із маскулінативами – пишемо або повним словом, або додаємо через скісну риску суфікс із закінченням: вчителі/-ки, військовослужбовці/-иці, хірурги/-ині, коміки/-еси.
На перше місце варто ставити ту стать, якої більше в професії. Якщо в медицині, освіті та редагуванні більше жінок, то вживаємо спочатку жіночий рід, а потім чоловічий: лікарки і лікарі, лікарок/-ів; вчительки і вчителі, вчительок/-ів; редакторки і редактори, редакторок/-ів. Військовослужбовиць, інженерок і комікес менше, тому пишемо так: військовослужбовців/-иць, інженерів/-ок, коміків/-ес.
“Листоноша” і “голова” в українській мові теж є словами спільного роду, але таких іменників на позначення професій у нас можна перелічити на пальцях однієї руки (ці назви обовʼязково закінчуються на голосний).
А засобами для створення нейтральності в українській мові є:
збірні іменники (вчительство, студентство, учнівство, батьківство, панство тощо);
описові конструкції зі словами СПІЛЬНОТА, КОЛО: вчительська спільнота, підприємницьке коло.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як правильно називати тещу, зятя та інших родичів: запам’ятайте цікаві варіанти
Тому не “шановні вчителі”, а “шановні вчительки і вчителі” (в освіті 90% жінок) або “шановна вчительська спільното” або “шановне вчительство”. А коли хочеться сказати щось про “українців”, то варто згадувати і українок або ж казати “український народ”.
Якщо це не звертання, то можна вживати узагальнене “українці” на позначення обох статей, бо, по-перше, закон економії мовних засобів полягає в обранні коротших варіантів, по-друге, є усталеність слововжитку.
Однак це не заклик нехтувати фемінітивами або нейтральними словами. В українській мові засоби для досягнення гендерної коректності є. А якщо йдеться про конкретну жінку, то не вживати щодо неї фемінітив узагалі гріх, наголосила Васильєва.
У розмові називати чоловіків іменами, такими як Віталік, Толік, або Діма, є русизмом. В українських іменах немає суфікса -ік, він є лише у росіян. Тому правильно говорити та писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник.
Під час тривалого перебування України у складі російської імперії/СРСР нам навʼязали жіночі закінчення для чоловічих імен. Наприклад, у Поліссі завжди розрізнялися Васьо – чоловік і Вася – жінка, а зараз чуємо всюди “Вася” і для жінок, і для чоловіків”.