Критику сприймаємо гідно

Представника України на Євробаченні-2025 визначили 8 лютого. У фіналі Національного відбору за результатами голосування журі та глядачів переміг рок-гурт Ziferblat із піснею Bird of Pray. Музиканти отримали 19 балів: 9 від журі та 10 від глядачів. У застосунку “Дія” українці віддали за них 90 390 голосів.

Ziferblat заснували 2015 року в Києві. До складу входять соліст Даниїл Лещинський, гітарист Валентин Лещинський і барабанщик Федір Ходаков. У доробку колективу мініальбом “Кіносеанс” 2017-го, альбом “Перетворення” 2023-го та сингли. Два роки тому отримали премію Muzvar Awards у номінації “Найкращі нові імена альтернативної музики”. Торік провели перший всеукраїнський тур.

Цьогоріч Ziferblat утретє став учасником Нацвідбору. 2022-го потрапили до лонгліста, але не вийшли у фінал. 2024-го посіли друге місце у фіналі.

Перший півфінал 69-го Євробачення відбудеться у швейцарському Базелі 13 травня, а фінал 17 травня. У нинішньому пісенному конкурсі візьмуть участь 37 країн.

Про свою участь у Євробаченні розповідають учасники гурту Ziferblat Валентин і Даниїл Лещинські

Що відчуваєте прямо зараз, після перемоги в Нацвідборі та перед підготовкою до поїздки в Базель?

Валентин: Поїхати на Євробачення це дитяча мрія. А враховуючи війну, це ще й шанс учергове нагадати європейцям про те, що в нас відбувається у країні. Тепер ми сфокусовані на підготовці. Для нас це все нове, тому кожен день відрізняється від попереднього.

Даниїл: Будемо чесні, Євробачення може дати певний ресурс для продовження творчої діяльності. Але особисто для мене це подія, яку я дивився з дитинства по телевізору.

Які відгуки найчастіше зустрічаєте після Нацвідбору та як реагуєте на критику?

Валентин: Багато всього пишуть. І хороше, і погане. Ми готові були до будь-якого сценарію, адже неодноразово це вже проходили. Критику сприймаємо гідно, бо вона є породженням свідомого вибору. Це досить звичний процес для кожного представника нашої країни. І такі емоційні гірки в суспільстві відбуваються щороку, доки Україна не посідає місце в п’ятірці найкращих. Що нам залишається? Ми перемогли. Українці нас вибрали. Тому старанно готуємося, аби якомога краще представити країну в Базелі. Це головне.

Даниїл: На конструктив реагую адекватно, бо намагаюся виокремити з цього корисне, що допомогло б нам якісніше підготуватися до Швейцарії.

Як з’явилася пісня Bird of Pray і про що вона?

Валентин: Я створив її ще на початку літа 2024 року. Хотілося зробити щось, що потенційно відрізнятиметься від того, що зазвичай представляють країни на Євробаченні. Наша композиція рефлексія на останні три роки. Це меседж для всіх українців, зокрема для тих, яких розкидало по світу. Це пісня-надія, головним символом якої є пташка.

Які меседжі плануєте доносити за кордоном та як гадаєте, наскільки зможете зацікавити європейців своєю музикою?

Валентин: Основні меседжі залишаються незмінними третій рік: нам потрібні підтримка, допомога та розуміння. Європейський світ втомився від війни в Україні, і наша головна мета донести правду до мільйонної аудиторії. Люди мають знати, що ситуація тільки загострюється.

Україна завжди непередбачувана у своєму виборі пісні на Євробачення, і цього разу ми представили нетипову композицію. Я назвав би її темною конячкою вона або захоплює слухача, або ні. Багато хто розсмаковує трек тільки з третього прослуховування. Також робимо ставку на цей фактор.

Що можете сказати про номер, який готуєте для виступу?

Валентин: Наразі говорити зарано. Якщо хочете почути, чи буде новий номер для Базеля, так, це буде нове шоу. Україна завжди славилася своїм стейджингом. Ми не можемо переривати цю традицію дивувати європейців ефектними постановками. Пісня, яка теж іще зазнає змін, максимально цьому сприяє.

Чи плануєте найближчим часом іще якісь активності, як-от нові релізи, чи поки що фокус виключно на шляху до Євробачення?

Валентин: Щодня наша команда проводить стратегічні сесії, готуючи кілька англомовних пісень, щоб європейська аудиторія змогла познайомитися з нашим творчим доробком не лише через конкурсну композицію. Адже участь у Євробаченні для нас це не самоціль, а лише початок, який, сподіваюся, стане стартом великої історії.

2025-го вашому гурту виповнюється 10 років. Як оцінюєте шлях, який пройшли за цей час, і як бачите себе наступного десятиліття?

Валентин: Це довгий і непростий шлях. В Україні нас спри­ймали не надто тепло, і навіть тепер стикаємося з викликами. Наші пісні поки що не радіофрендлі, а індустрія, можливо, не надто захоплена від формату нашої музики. Але це нормально. Ми альтернативні артисти і звикли існувати в такому середовищі. Та найголовніше наша наполеглива праця нарешті дає результати. Безмежно цінуємо наших слухачів, адже саме вони мотивують рухатися вперед. Що буде за 10 років? Я про це не думаю. Нині кожен день як останній. Думаю, ви розумієте.

19 разів Україна брала участь у Євробаченні протягом 20032024 років. Представники нашої країни завжди проходили у фінал конкурсу та тричі перемагали: Руслана з піснею Wild Dances 2004-го, Джамала з піснею “1944” 2016-го та гурт Kalush Orchestra з піснею Stefania 2022-го. На думку музичного оглядача Ігоря Панасова, п’ять найкращих виступів України це три переможні, а також номери Вєрки Сердючки 2007 року та гурту Go-A 2021-го

Нам потрібно доводити, що маємо таланти

 Уперше я познайомився з піснями Даниїла та Валентина Лещинських 2013 року, коли вони ще називалися Runnin’ Blue. Це була музика, в якій відчувався вплив психоделії 1960-х. А вокал, як і назва гурту, що збігалася з назвою пісні американських рокерів The Doors, видавав велику любов до творчості Джима Моррісона. Але головне, що я помітив, ці молоді люди в музиці не випадково, вони шукають себе, каже музичний оглядач Ігор Панасов. На сьогодні Ziferblat є стабільною фігурою на молодій українській сцені. Мені імпонує, що вони не женуться за кількістю матеріалу й роблять ставку на якість. За 10 років у них є лише один великий альбом та один ЕР. Усе, що виходить у гурту, наповнено сенсами і творчими ідеями. Це виділяє їх на тлі сцени як такої, де більшість артистів вважає за головне якомога частіше нагадувати про себе.

Завдяки двом нацвідборам на Євробачення можна говорити про те, що Ziferblat досяг того рівня популярності, що ним може похвалитися музикант, який не працює за штампами мейнстриму. Участь у конкурсі в Базелі ще додасть їм медійності. Чи втримають вони цю планку і чи піднімуть її вище, залежить від того, чи готові будуть системно працювати над тим, щоб набувати успішності, а не лише вирішувати творчі завдання.

Як на мене, Ziferblat стратегічно працює у стилістиці пісенного артроку 19701980-х, піонерами якого на Заході були англійські гурти Genesis і Yes, та адаптує його на українському ґрунті. Це особлива музика, яка одночасно має елементи й попкультури, й вишуканого мистецтва. У Європі вона давно отримала визнання, а в нас завжди була в андеґраунді. Те, що Ziferblat вперто робить ставку на такий шлях, заслуговує на велику повагу.

Якби знайомив когось із цим гуртом, поставив би пісні “Для чого ти прийшла?” 2022 року та “Диско-Фанко терапія” 2023-го. А потім обов’язково увімкнув би кліп на композицію “Земля” 2022-го. Бо це витвір мистецтва високого ґатунку, натхнений повістю Ольги Кобилянської.

Bird of Pray прекрасна пісня. Складна, різноманітна, надихальна. Професійно придумана суто по-композиторському та чудово виконана по-музикантському, якщо можна так висловитися.

Мій прогноз Ziferblat точно пройде у фінал Євробачення і посяде там 810 місце. Якщо відчутно посилять свій номер візуально, мають шанси на п’яте-шосте місце. Якщо проведуть ще й геніальну піар-кампанію в Базелі напередодні Євробачення, можуть розраховувати на третє-четверте місце. У перемогу не вірю сама пісня занадто мистецька для попконкурсу, щоб бути серед фаворитів.

Для українського суспільства Євробачення важливе тому, що ми ще шукаємо своє місце у світі та завойовуємо авторитет серед інших країн. Ми молоді як нація. Через це нам, як підліткам, потрібно доводити, що маємо таланти й узагалі варті уваги. Тому в Україні так шалено й масово радіють перемогам своїх співгромадян у будь-яких міжнародних змаганнях від Олімпійських ігор до конкурсів рекламних агенцій.

Усюди, де учасник виступає під прапором своєї країни, присутня політика це неминуче. Євробачення в цьому не виняток. Якщо там почнуть виступати артисти, які презентують лише себе, свій талант і нічого більше, тоді в ньому зникне політичний контекст. Мистецтва на цьому конкурсі, на мою думку, мало. Сказати, що він задає тренди, теж не можу. Але Євробачення останніх 10 років непогано відображає наявні тренди як суспільні, так і музичні. Воно є концентрованим ярмарком актуальних стереотипів і показує трошки креативу. Цим і цікаве особливо мені, бо такий яскравий прояв маскульту допомагає розуміти, в якому світі я живу.