“Я ніколи в житті не хворіла на черевний тиф і завжди була здорова. Чому мене хочуть закрити, як прокажену, і тримати в одиночній камері із собакою як компаньйоном?” обурювалася 45-річна Мері Меллон, яку 27 березня 1915-го відправили на пожиттєвий карантин у одну з лікарень Нью-Йорка.
Жінка народилася в Ірландії, але у 15 років переїхала жити до дядька в Нью-Йорк. Спочатку працювала покоївкою, але потім захотіла заробляти більше і стала кухаркою.
Улітку 1906-го Мері Меллон влаштувалася готувати їжу для сім’ї багатого банкіра Чарльза Воррена. Протягом кількох днів шестеро з 11 людей у його будинку захворіли на черевний тиф. Воррен найняв дослідника черевного тифу Джорджа Сопера. Той дійшов висновку, що джерелом хвороби була кухарка Ворренів, яка тоді перейшла на інше місце роботи.
Сопер виявив, що, починаючи з 1900 року, Меллон працювала в семи різних сім’ях. За цей час у її оточенні 22 людини перенесли тиф і одна дівчина померла від цієї хвороби.
Щоб довести своє припущення, дослідник знайшов кухарку й попросив у неї зразки крові та калу. Жінка накинулася на нього з великою виделкою і вигнала геть. Тоді Сопер попросив підмогу в департаменті охорони здоров’я Нью-Йорка. Разом із чиновницею та п’ятьма поліцейськими йому вдалося затягнути Мері в машину швидкої допомоги й відвезти до лікарні.
“Ми їхали наче у клітці з розлюченим левом”, згадувала пізніше чиновниця департаменту.
Лікарі виявили осередок тифу в жовчному міхурі Меллон. Фахівці припустили, що вона народилася з інфекцією, оскільки її мати перехворіла на черевний тиф під час вагітності. Мері запропонували видалити орган, але вона відмовилася.
Жінка заперечувала хворобу, яка легко передавалася через їжу, і відмовлялася змінювати роботу. Щоб захистити людей від небезпечної кухарки, її вирішили ізолювати в лікарні на острові Норт-Бразер у Нью-Йорку. У пресі її почали називати Тифозною Мері.
Новий комісар охорони здоров’я в лютому 1910 року вирішив її звільнити в обмін на обіцянку більше не найматися кухаркою. Декілька років Мері Меллон працювала пралею та на інших роботах, але через нижчі заробітки її постійно тягнуло повернутися у свою професію.
У січні 1915-го в лікарні Слоун у Нью-Йорку стався спалах тифу захворіло 20 людей, двоє померли. Головний лікар викликав Джорджа Сопера. Той запідозрив у поширенні хвороби нову кухарку місіс Браун, яка насправді виявилася Мері Меллон. Сопер впізнав почерк Мері в розписках і листах.
Меллон знову втекла, але поліції вдалося знайти й заарештувати. Жінку повернули на карантин на острів Норт-Бразер. Там вона прожила понад 23 роки. Для неї відвели одноповерховий котедж та дозволили одноденні поїздки на материк.
1938-го через ускладнення від пневмонії Мері Меллон померла. Її кремували, і прах поховали на одному з кладовищ у Бронксі. Тифозна Мері стала першим в історії безсимптомним носієм захворювання, який опинився у вимушеній ізоляції.
27 березня 1973 року американський актор Марлон Брандо (19242004) відмовився від премії “Оскар” у номінації “Кращий актор” за виконання ролі дона Корлеоне у фільмі “Хрещений батько”, протестуючи проти расистського зображення корінних американців у голлівудських фільмах. Він відправив замість себе на церемонію представницю індіанського племені апачі, активістку й акторку Сашин Літтлфезер (19462022). Їй дозволили виступати 1 хв. Вона звинуватила кіноіндустрію в негативному зображенні індіанців. Відтоді на церемонії заборонили виголошувати промови замість лауреатів.
28 березня 1882 року міністр освіти Франції Жуль Феррі (18321893) підписав закон про обов’язкове й безкоштовне навчання в початкових школах. Документ також передбачав відокремлення освіти від церкви. Ініціативу спричинила поразка у війні з Пруссією. Німецьких солдатів вважали освіченішими за французьких. Жуль Феррі казав: “Прусський учитель приніс перемогу своїй країні. Учитель Французької республіки готуватиметься до помсти”. У програму початкових шкіл ввели географію, історію, основи права, громадянського виховання та військової справи.
29 березня 1951-го в Копенгагені 28-річний Палле Хардруп пограбував банк, застрелив касира та директора. Того ж дня його схопила поліція. Слідство встановило, що грабіжника загіпнотизував і відправив у банк старший на кілька років Бйорн Шув Нільсен. Обох засудили за пограбування і подвійне вбивство. Хардрупа відправили на безстрокове примусове лікування до психлікарні, а Нільсену дали довічне ув’язнення. 1967-го злочинців помилували і звільнили. За сім років Нільсен скоїв самогубство, випивши ціанід калію, а Хардруп змінив прізвище на Вішманн і жив до 2012-го.
76 військовополонених скористалися викопаним тунелем і в ніч на 25 березня 1944 року втекли з німецького табору Stalag Luft III, який був розташований біля міста Жаґань у Польщі. Копати почали з подачі британського офіцера, 33-річного Роджера Бушелла, навесні 1943-го. Тунель завдовжки 102 м починався у вигрібній ямі і пролягав на глибині 8 м. Завершувався поруч із лісом за межами табору. Земля була ще замерзла і вихід довелося пробивати довше, ніж розраховували. Замість запланованих 200 полонених встигли вийти 87. На світанку охорона помітила втікачів, 11 із них одразу схопили. Протягом кількох днів затримали всіх, крім трьох. 50 полонених розстріляли. 1948-го за вироком британського військового суду стратили 13 гестапівців, які брали участь у розстрілах полонених у таборі Stalag Luft III
“Цієї весни пани та їхні піддані повинні взятися за посадку картоплі. Ця культура розмножується дуже швидко і дуже поживна. З жодної іншої рослини на тій самій місцевості неможливо отримати більше, ніж від картоплі. Землевласники зможуть отримати велику вигоду від її вирощування, споживаючи картоплю та заощаджуючи зерно, а також продаючи її на ринку”, йшлося в наказі короля Пруссії Фрідріха II (17121786), який він видав 24 березня 1756-го для жителів регіону Сілезія. Знання та схвальні відгуки про завезену з Південної Америки культуру поширювали пастори, яких почали називати проповідниками бульб