Хтось погоджується посидіти з дітьми, хоча мріяв просто полежати в тиші. Хтось працює понаднормово, бо “не хоче підвести команду”. Ми допомагаємо, підтримуємо, витягуємо – навіть тоді, коли самі на межі.
А потім ображаємося, втомлюємось, мовчимо, згораємо. Бо одне-єдине слово “ні” – досі здається чимось небезпечним.
Чи справді відмова руйнує стосунки, чи навпаки – допомагає зберегти себе і близькість, Gazeta.ua розповіла психологиня Ірина Шеньє.
Чому нам так складно сказати “ні”
З дитинства нас вчили бути зручними:
Поділись
Не сперечайся
Будь хорошим хлопчиком/дівчинкою
І ось ми виросли – слухняні, відповідальні, добрі. Але глибоко всередині сидить тривога: а раптом, якщо я відмовлю, мене не любитимуть?
“Установка “ні – це погано” формується в дитинстві, де від нас часто вимагали слухняності замість щирості. У дорослому житті це призводить до того, що ми ставимо потреби інших вище за свої – навіть ціною внутрішнього вигорання”, – пояснила Шеньє.
“Так” у момент, коли хотілося сказати “ні” – це зрада себе
Здавалося б, дрібниця: погодилась допомогти, погодився лишитися після роботи, погодилась вислухати знайому, яка щодня “зливає” негатив. Але з кожним “так” насправді втрачається шматочок власної межі.
“Людина, яка не вміє відмовляти, не зберігає стосунки – вона втрачає себе в них. А там, де немає вас, немає й щирої близькості”, – наголосила психологиня.
Важливо: “ні” – це не про агресію
Ми боїмося, що якщо скажемо відмову, це буде грубо, безжально, боляче. Але сила “ні” – у формі.
Це не “я не хочу з тобою мати справу”, а “зараз я не можу”.
Не “мені байдуже”, а “мені потрібно подбати про себе”.
Межі – це не стіна. Це двері. І вони мають ручку з обох боків.
Як навчитися говорити “ні” – і не втрачати стосунків
1. Замість “ні” – чесна відповідь про себе
– “Я дуже ціную, що ти звернувся, але зараз я не маю ресурсу це зробити”
– “Це важливо, але я мушу відмовитись, аби не нашкодити собі”
“Коли ми відмовляємо з повагою до іншого, але не зраджуючи себе – це викликає не відторгнення, а довіру”, – пояснила Ірина Шеньє.
2. Не пояснюйте зайвого
Ваше “ні” не потребує виправдань на півгодини.
– Не винна.
– Не мусиш.
– Маєш право.
Навіть одне речення – достатньо. Головне, щоб воно було сказане щиро й без сорому.
3. Практика “маленьких відмов”
Почніть з простого – сказати “ні” там, де раніше погоджувались автоматично:
– “Я не буду брати ще одне завдання”
– “Це мені не підходить”
– “Я подумаю – і дам відповідь завтра”
“Як м’яз – навичка відмови зміцнюється з досвідом. І кожне “ні” стає сходинкою до впевненості”, – додає експертка.
“Ні” – це не відкидання, це турбота
Коли ви кажете “ні”, ви не відмовляєтеся від людини. Ви говорите “так” – собі. А коли є повага до себе, виникає щирість у стосунках. Ви більше не граєте роль. Ви – в контакті. Справжньому.
“Сила “ні” – у щирості. Вона не руйнує зв’язок, а очищає його від фальші. Люди не йдуть через відмову. Вони йдуть, коли поруч немає вас”, – підсумувала експертка. .
Якщо після прочитаного захотілося тихо, але впевнено сказати комусь “ні” – це вже перемога. Маленька. Але ваша.
Добре, коли хтось просить допомоги і є можливість підтримати людину. Та коли її немає, виникає відчуття провини. Відмовляти, як і приймати відмови – складні завдання, що викликають неприємні емоції.
Запропонуйте альтернативу. Мабуть, найпростіший спосіб відмовити – відкинути пропозицію, але запропонувати “втішний приз”. Є нюанси: ваша відповідь дійсно має бути корисною для запитувача – тільки так ви не відчуватимете провину.