Треба просто менше красти

Рідко коли зараз пишу на внутрішні теми, бо сконцентрована переважно на зовнішньополітичній частині. Але інколи реагую, коли та чи інша тема є резонансною чи переростає у процес. У даному разі — практично на рівні есе. Здається, є уже стандартна фраза “Треба просто менше красти”, яку можна було чути у різні епохи й від представників різних політичних таборів, але її універсальність зберігається. І відсутність чиєїсь особистої корупційної практики не є гарантією для її подолання на рівні держави. У моєму досвіді, мабуть, найбільш яскравим її озвучуванням була історія у перші роки після Майдану 2004 року. Я тоді дописувала текст “Історія України в премʼєрах”, бувши у короткій відпустці закордоном, і там же зустрівши одного із героїв мого тексту, колишнього премʼєр-міністра і знакову фігуру Сходу, почула від нього слова у відповідь на запитання щодо очікувань громадян на зміни і трансформації після Майдану: “Треба просто менше красти”. Його родина, до речі, там відпочивала у компанії з родиною відомого політика із Заходу України (це я до того, що тема ментальних регіональних відмінностей у нас завжди була перевищена). Я уже писала раніше, що є набір проблем, які відтворюються за різних влад та форм правління, що означає їх вкоріненість на рівні системи як такої. Звісно, тема корупції та зловживання ресурсами країни видозмінювалась. У 90-х це була тема власності (як активів у фізичному сенсі) та влади. У 2000-х/нульових зловживання здійснювались переважно на рівні менеджменту: не обовʼязково було бути власником, важливо, хто здійснює управління на державних підприємствах. Далі, після 2010-х, фінансові схеми (у різних сферах) заграли своїм різнобарв’ям. І от ми знову повертаємось до того, що “треба менше красти”. Під “менше” у даному разі має йтись про перехід від системи до прецедентів, від правила до винятків. У цьому сенсі позавиборчий час (коли у нас воєнний стан і ми не можемо проводити вибори) має бути використаний не лише для протистояння ворогу, збереження державності та зміцненню обороноздатності, а й для формування розуміння того, як відбуватиметься повноцінне повернення до питань тилу. Які питання, з погляду інтересів держави та громадян, є пріоритетними, і як вони мають, перш за все обговорюватись. Система управління, про яку ми усі так багато говоримо, напряму залежить від того, на яких умовах проходитимуть наступні вибори, передусім парламентські; сприятимуть ці умови якісній дискусії чи ні. Та й до виборів є ще багато роботи у рамках нашої євроінтеграції. У нас люблять періодично цитувати Лі Куан Ю. Але якщо вже й вибирати цитати, то треба починати з базових: “Завдання лідерів — створити для народу стійкий каркас, у рамках якого він зможе вчитися, наполегливо працювати, ставати продуктивним та отримувати відповідне нагородження”.Ми усі маємо стати вищими у своїх рівнях. Не лише наші Збройні сили/Сили оборони (які за ці роки стали й нашими надійними захисниками, і значущою силою  з погляду безпеки та оборони європейського регіону), але й інші інституції. І я переконана, що так і буде.ДжерелоПро авторку. Олеся Яхно, українська журналістка, політологиняРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.