Після звільнення 14 грудня представники білоруської опозиції — Володимир Лобкович, Віктор Бабарико, Марія Колесникова та Олександр Федута — дали пресконференцію в Україні.
Колесникова розповіла, що була здивована опинитися саме в Україні, бо очікувала перевезення до іншої європейської країни. Вона також зазначила, що змогла особисто подякувати президенту України.
Олександр Федута підкреслив, що в’язні раніше мали обмежене уявлення про події в Україні, але назвав вчинок української влади доказом людяності та готовності допомагати. За його словами, така позиція має бути помічена на європейському рівні.
Віктор Бабарико сказав, що не шкодує про рішення 2020 року: він вважає, що зробив те, що вважав правильним, і що опозиція тоді виявилася сильнішою, хоча не отримала очікуваного результату. Він додав, що питання про вибори ставили йому багато разів — від сусідів по камері до слідчих — і відповіді не змінює.
Колесникова наголосила, що в критичні моменти варто діяти, якщо маєш таку змогу. Вона припустила, що, ймовірно, переїде до Європи, але додала, що серед звільнених є ті, хто хотів би залишитися в Україні, і висловила надію, що це буде можливим.
Говорячи про російсько-українську війну, Колесникова висловила співчуття через людські втрати та заявила, що конфлікт має припинитися. Бабарико наголосив, що злочини проти людяності не можна виправдовувати й що це питання не має бути прив’язане до національності.
За домовленістю з США 13 грудня з білоруських місць ув’язнення були звільнені понад сотня людей, серед яких були громадяни різних країн — Великої Британії, США, Литви, Латвії, Австралії, Японії та п’ятеро громадян України. Більшість звільнених цього разу вперше були вивезені до України, невелика група поїхала до Литви, куди потрапив, зокрема, лауреат Нобелівської премії Алесь Беляцький.
Серед тих, хто опинився в Україні, називали Марію Колесникову, Віктора Бабарика (його син Едуард залишається за ґратами в Білорусі), а також журналістів Максима Знака і Марію Золотову й інших колишніх політв’язнів.