Довгий час існувало переконання, що стабільні довгострокові стосунки для виховання дітей є домінуючою моделлю поведінки людини. Однак, недавнє дослідження проливає нове світло на цей аспект, поміщаючи наш вид на неочікувано високе місце у своєрідній “шкалі моногамії” серед інших ссавців. Кембриджський еволюційний антрополог Марк Дайбл розробив унікальний метод, що розкриває цікаві факти про людську репродуктивну стратегію.
Дайбл створив “шкалу моногамії” для ссавців, аналізуючи ступінь спорідненості нащадків — чи є вони повнорідними або зведеними братами та сестрами. Цей підхід дозволив оцінити, як часто потомство народжується від однієї й тієї ж пари батьків у різних видів. “Існує вища ліга моногамії, де люди почуваються досить комфортно, тоді як переважна більшість інших ссавців демонструють набагато більш безладний підхід до спарювання”, — зазначив дослідник.
За результатами цього порівняльного аналізу, людина посіла сьоме місце серед усіх вивчених ссавців за рівнем моногамії. У середньому, 66% потомства в людських спільнотах народжуються від одних і тих же двох батьків. Це свідчить про значно вищу, ніж припускалося, схильність до репродуктивної моногамії у нашому виді.
Для збору даних про людські спільноти вчений використовував генетичну інформацію, отриману з дев’яти археологічних пам’яток Європи та Азії, що датуються кам’яною та бронзовою добою. Також було враховано відомості з 94 генеалогічних дерев, які були складені етнографами для людей доіндустріальної епохи. Ці джерела надали цінну інформацію про родинні зв’язки.
Найбільш моногамною істотою серед усіх досліджених виявилася каліфорнійська оленяча миша (Peromyscus californicus). У цього гризуна всі брати та сестри, як правило, є повнорідними, що вказує на майже стовідсоткову репродуктивну моногамію. Цей факт підкреслює величезну різноманітність репродуктивних стратегій у світі ссавців.
Варто зазначити, що люди обійшли багатьох приматів, які вважаються нашими близькими родичами, за рівнем моногамії. Наприклад, у гірських горил лише 6% братів і сестер є повнорідними, а у шимпанзе цей показник становить всього 4%. Ці дані близькі до дельфінів, які відомі своєю безладною статевою поведінкою, що робить позицію людини ще більш вражаючою.
Важливо розуміти, що використаний метод є лише непрямим показником репродуктивної моногамії. ДНК відображає лише фактично народжених дітей, а генеалогічні дерева можуть містити лише ту інформацію, якою люди бажали поділитися. Проте Дайбл переконаний, що цей підхід є більш прямим та надійним способом оцінки закономірностей моногамії у різних видів та людських суспільствах порівняно з попередніми методами.