Триваюча війна в Україні, на думку деяких експертів, може бути цілком вигідною для потенційної адміністрації Дональда Трампа.
Аналітики припускають, що економічна модель його підходу до зовнішньої політики значною мірою базується на військових конфліктах.
Для Трампа Україна не стільки важлива як суверенна держава, скільки як територія з цінними мінералами та великою атомною електростанцією. Експерти вважають, що йому може бути байдуже, чи стане ця територія аналогом Білорусі або частиною Росії, головне – отримати свою вигоду.
Такий підхід нібито перегукується з бажанням Кремля «повернути своє», і це, за оцінками, робить Трампа схильним до компромісів із Москвою.
Об’єднана Європа, тобто Європейський Союз, схоже, не входить до планів потенційної адміністрації Дональда Трампа. Стратегія національної безпеки США, за деякими інтерпретаціями, навіть оголосила політичну війну проти ЄС.
Вислів віцепрезидента Джей Ді Венса про європейську ліберальну демократію як загрозу був фактично закріплений у цьому документі. Трамп неодноразово звинувачував Євросоюз у нібито спробах «обкрадати Америку».
Це суперечить історичній політиці США, спрямованій на об’єднання Європи після Другої світової війни для протистояння комуністичній загрозі.
Як і президент країни-агресорки Владімір Путін, Трамп, за оцінками аналітиків, віддає перевагу двостороннім відносинам з європейськими державами. Це дозволяє легше нав’язувати власне бачення світу та просувати американські товари й послуги.
Деякі експерти переконані, що у взаємодії з Путіним, Трамп може прагнути знищити Євросоюз. Це дозволило б Вашингтону диктувати свою волю окремим країнам, забезпечуючи закупівлі американських енергоресурсів, високотехнологічної зброї та послуг техногігантів.
Адміністрація Трампа, спираючись на оновлену доктрину Монро, фокусує інтереси США на американських континентах. Водночас, на думку оглядачів, це може надавати Росії можливість відновити свій геополітичний вплив у Європі та Азії.
Такий підхід розглядається як своєрідний «хабар» Путіну: «Хочеш Україну, пострадянський простір, Європу – бери… якщо зможеш».
Трамп, водночас, нібито прагне послабити Росію війною, щоб потім відірвати її від Китаю та заробити на її сировинних ресурсах «багато мільярдів доларів для Америки».
Проте, це може бути ілюзією, адже Росія і Китай поділяють спільні авторитарні цінності. Крім того, обидві країни зацікавлені у витісненні США з геополітичного лідерства та ослабленні Європи як гравця.
Надії на «мільярди доларів» від Росії також видаються марними, зважаючи на відсутність верховенства права та поваги до приватної власності в цій країні.
Досвід Путіна у «купівлі» західних лідерів, таких як Шредер, Саркозі, Берлусконі, Орбан чи Фіцо, свідчить про реальність подібних схем. Для Трампа, який, за припущеннями, прагне як фінансової вигоди, так і Нобелівської премії миру, Україна може розглядатися як «маловартісний актив для продажу».
Деякі пропозиції, що обговорювались неофіційними каналами, включали поділ заморожених російських активів або розробку рідкісноземельних металів. Умовою цього було б поступове повернення України, Балтії та Центрально-Східної Європи до російської орбіти.
Голова Білого дому, як стверджується, готовий подати поразку та знищення України як «встановлення миру» в Європі. Він, ймовірно, вірить, що Росія тоді перейде на бік США проти Китаю і винагородить американський бізнес мільярдами доларів.
Однак, якщо цей план провалиться, статус-кво російсько-української війни вже показав свою прибутковість для США. Заробіток сотень мільярдів доларів на продажу зброї та енергоресурсів Європі та Україні є вагомим аргументом для продовження такого “бізнесу”.
Попередження Трампа про відхід від миротворчих зусиль, якщо сторони не домовляться, може бути тактикою. Це дозволить, у разі невдачі «сторгувати» Україну Росії, продовжувати вигідний бізнес, продаючи зброю та енергоресурси.
Таким чином, ілюзії щодо швидкого завершення війни, що багаторазово обіцяється, є марними. Її продовження, за оцінками, цілком влаштовує адміністрацію Трампа, навіть під акомпанемент «мирних переговорів».
Формула заробітку Америки, на думку експертів, проста: заробляти на війні, одночасно міркуючи про мир.
За даними за 2020-2024 роки, США були найбільшим експортером основних видів зброї до Європи. Передбачається, що за період 2022-2025 років, під час повномасштабної війни в Україні, гіпотетична сума експорту оборонних товарів до Європи може сягнути приблизно 331,5 млрд доларів.
Відмова ЄС від російських енергоресурсів виявилася найбільш вигідною саме Сполученим Штатам. Це підтверджують зростаючі обсяги експорту американського скрапленого газу та інших енергоносіїв до Європи.