Ілона Гвоздьова відверто розповіла про пристрасть у шлюбі, непристойні пропозиції та романтичні вчинки від коханого

Перестала відкладати життя, проєкти і власні мрії на потім. Почала частіше казати близьким та рідним про почуття, підвищився стан тривоги за безпеку дітей, більше почала чути своє тіло і прислухатися до інтуїції, точно зрозуміла хто були справжніми друзями, а хто тільки здавався.

Певно для всіх мам і для мене теж найважчий момент – це безсонні ночі і якщо дітки хворіють. Останній виклик був у 2025 році на початку грудня. Домінік потрапив у лікарню, а я якраз була в робочому відрядженні і не могла приїхати до нього і це було дуже важко емоційно для мене. У цей момент я ненавиділа себе і думала, що я найгірша мати в світі.

Часом я відчуваю провину за те що не завжди приділяю їм багато свого часу, але я для себе вирішила, що коли мама реалізована як особистість тільки тоді вона може бути щасливою в сімʼї і дарувати дітям тепло, любов, енергію і бути для них прикладом. У нашій сімʼї є свої традиції: щоранку та щовечора я перед сном приділяю час кожному, протягом дня в телефонному режимі підтримуємо звʼязок і я завжди в курсі всіх подій в їхньому житті. Знаєте, якщо згадати моє дитинство і порівняти кількість часу, який батьки приділяли мені, то тоді я супер мама.

Табу тільки одне: ніколи не обманювати, якою б не була правда, завжди розказати як є, і ми разом вирішимо будь-яке питання чи проблему. Ми з батьком міняємося ролями в залежності від настрою і теми питання. Якщо він сварить, я жалію – і навпаки.

Для мене, як професійної танцівниці і жінки завжди було важливим зовнішня моя форма, моє тіло, мʼязи, рельєф і професійні навички, бо саме це було моєю візитною карткою в моїй творчій діяльності. Спочатку сприймали зовнішньо, далі дивилися талант і вже після спілкувалися, і глибше пізнавали як особистість. Тому я завжди дуже наполегливо і важко працювала над зовнішністю та формою тіла. Та коли я завагітніла і двічі набирала понад 30 кг зайвої ваги, часом я боялася, що не зможу повернутися до улюбленої роботи саме через вікові і фізичні зміни тіла. Що і мʼязи вже не того тонусу, і шкіра не така пружна, і живіт не плаский в кубиках пресу, і так далі й далі.

Я стала віддалятися від чоловіка, перестала носити короткі сукні та спідниці, бікіні, бо мені здавалося, що моє тіло вже не має того зовнішнього привабливого вигляду, як до пологів. Я почала соромитися свого тіла і гадала що те, що відчуваю я, відчуває і мій чоловік, хоча він жодного разу не показав чи натякнув на це. Та жіноча фантазія і уява інколи тільки погіршують наш стан ніж є насправді.

Я себе цькувала, виснажувала і пригнічувала, мені було важко сприйняти своє нове тіло, аж допоки я не усвідомила і не подякувала своєму тілу за те, що воно мене тримає, що допомогло мені виносити дві вагітності і дати життя двом чудовим дітям. Тільки після справжнього прийняття себе я почала відроджуватися і це дало можливість швидко і безболісно повертатися в форму. Я набувала не тільки зовнішніх змін але й трансформації з середини з любовʼю і турботою про себе, а не тільки вимогами.

Дієт не було ніколи, а от виснажливі тренування були, коли треба було в короткі терміни давати швидкі і високі результати, на кшталт проєкту “Танці з зірками” чи “Танцюють Всі”. Вони вимагали титанічних супер зусиль щоб щотижня дивувати глядачів і кожен раз доводити, що я варта свого місця в цьому шоу.

Зараз я люблю все у своєму тілі і попри вік я навчилась сприймати спокійно недоліки і чітко знати свої виграшні сторони. Після других пологів я почалася критично сприймати свої груди, які змінилися після вигодовування і виважено прийняла рішення зробити мамопластику про що жодного разу не пожалкувала. Бо для мене важливо, щоб я сама собі подобалась, тому всі проблемні зони я намагаюсь оцінювати виключно зі своїх субʼєктивних міркувань і ніколи не піддаюсь думці соціуму, хоча хейту вистачає. То талія заширока, то ноги закороткі, то руки загрубі. Але я точно знаю плюси і мінуси і завжди працюю над собою з турботою, а не на виснаження чи доведення комусь щось.

Моя вага наразі коливається від 55-56 кг і мені комфортно. До речі, така вага в мене тримається десь з 25 років, окрім періодів вагітності. Щоб підтримувати таку форму, моя формула успіху дуже проста – рух це життя. Кількість отриманих калорій має дорівнює кількості спалюваних.

Під час участі у проєктах чоловік час від часу ревнував не тільки до партнерів, а в принципі до роботи. Вона займала 80% мого життя і, звичайно, йому треба було мати дуже велику витримку і силу волі, щоб витримати та зрозуміти мене і те що танці – так само частина мого життя, як і він. Тому ми це пройшли разом, і з роками він нарешті усвідомив, що будь-який проєкт – це тільки робота і нічого більше. Тому наразі він спокійний, та і проєктів поки немає.

Я вважаю себе багатогранною людиною і емоційно пристрасною жінкою. Ну чого можна очікувати від жінки народженої в рік Дракона під знаком Левиці? Це вибухова суміш і дуже різна палітра емоцій. Саме тому моєму чоловіку зі мною точно ніколи не сумно. Часом я не передбачувана і гадаю саме це додає в наші стосунки присмаку загадковості і ми обоє продовжуємо вивчати один одного і в рутинному житті, і в інтимному. Для свого чоловіка я можу бути жінкою, десь мамою, коли треба, подругою і коханкою – все залежить від ситуації і запиту.

Найромантичніше було те, що мій чоловік, коли ми ще тільки почали зустрічатися, – їхав за мною на автівці. На капоті була одна красива троянда і він супроводжував мене так на роботу. Це якраз була одна з перших наших сварок і саме це примирення я надовго запамʼятала. А потім я врешті решт сіла в авто – ми якраз були в районі парку біля БК “Шулявка” – і потім відкрили люк в авто і дивилися на ліс та як сонячні промені лоскочуть наші обличчя під час поцілунку. Це було дуже романтично,взагалі мій чоловік хоч і не часто робить сюрпризи,але якщо вже наважився то вони завжди незабутні. Ще якось він надрукував великий плакат і повісив його на балконі з фразою люблю тебе вже 2 роки. І це був балкон батьківської хати, коли це побачив його батько був здивований і водночас ошелешений.

У нас спільний бюджет. Всі великі витрати чи покупки сумісно обговорюємо, але окрім цього, у кожного є власні заощадження, і цими коштами кожен розпоряджається так як вважає за потрібне. Чоловік ніколи не питає мене куди і навіщо я витрачаю власні кошти, так само і я поважаю будь-які його витрати.

Все залежить від досвіду, знань і навичок танцівника, а також його статусу: танцівник, хореограф, режисер, педагог, тренер, тощо. І, звичайно, прибуток залежить від мотивації і мети, яку поставив для себе артист. Говорячи за себе, можу сказати, що танцювальна карʼєра допомогла мені здійснити власні мрії: побудувати дім мрії, відкрити студію танців, купити авто, і я й надалі продовжую реалізовувати проєкти. Але скажу одне, хто хоче багато заробляти в майбутньому – спочатку треба вкладати великі гроші, сили і розум у власне навчання. Гадаю зараз танцівник може заробляти не гірше за інші професії, а десь навіть і більше.

Я не вважаю себе зіркою, по- перше, а по-друге, я вважаю марним витрачати захмарні кошти на одяг чи сумки світових брендів. Мене не зробить щасливішою сумка, яка коштує як 1-2 кімнатна квартира. Я краще куплю за ці гроші нерухомість і буду її здавати. На себе я витрачаю насправді не так багато, як на інтерʼєр чи дизайн дому. Також на правах медіа і блогерства отримую багато різних подарунків як у вигляді одягу, так і у вигляді косметики чи косметологічних послуг. Єдине, на що я дійсно можу витратити великі кошти, – це подорожі чи навчання.

У студентські роки були часи коли мій танець коштував, як сьогодні чашка кави (приблизно 50-60 грн). Звичайно не вистачало цих коштів для гідного проживання, тому я памʼятаю часи, як їла супи з консерви, мила підлогу в танцювальному залі за додаткову плату, працювала на п’ятьох роботах щоб покрити навчання, і ночувала в гримерці до п’ятої години ранку, щоб зекономити і їхати не на таксі додому, а на метро за 50 копійок. Часи були різні. Саме тому, це навчило мене стійкості та не боятися будь-якої роботи. Як казала моя бабуся, – праця облагороджує людину.

Одного разу мені запропонували великі кошти за непристойну фотосесію, але я відмовилась. І ще була пропозиція руки та серця від чоловіка набагато старшого за мене. Він був дуже впливовим бізнесменом і обіцяв мені золото всього світу. Та я точно знала, що то буде золота клітка, а по-друге, для мене почуття завжди були пріоритетнішими за фінансові статки.

Чесно кажучи, я завжди надавала перевагу комфорту. Модні тенденції змінюються щороку, а я полюбляю практичність і комфорт. Моє життя – це постійний активний рух, і якщо є можливість, я завжди обираю кросівки замість підборів, тренажерний костюм замість сукні, і простоту замість шику. Я ніколи не одягну речі, у яких не почуваюся собою. Одяг має віддзеркалювати особистість людини, а не тільки відповідати чиїмось очікуванням чи трендам модної індустрії.

По стилю я точно не дам поради, бо я не стиліст. Краще я дам пораду жінкам, як почати цінувати себе, чути сигнали свого тіла, перестати себе виснажувати, знецінювати і відкладати життя на потім. Попри відповідальність, обовʼязки і сімейний статус, варто ніколи не забувати про себе як про жінку і особистість. Втілювати власні мрії, бути кращою версією себе і вміти отримувати насолоду від життя. Вміти робити себе щасливою самостійно, а не чекати поки хтось це зробить. Любі жінки, кохайте себе, піклуйтеся про себе, шануйте, цінуйте і поважайте. Ви є головна персона вашого життя і ніколи про це не забувайте. Щаслива мама – щаслива сімʼя.