Трикутник нової фази війни

Ключовим новим елементом стали повідомлення Reuters про можливе таємне навчання близько 200 російських військових у Китаї у 2025 році, зокрема за напрямами БПЛА, РЕБ та застосування вибухових засобів. Кремль це заперечує, Китай продовжує дотримуватись риторики “нейтралітету”, однак сама поява такого розслідування посилює припущення, що Пекін уже не обмежується постачанням компонентів подвійного призначення і потенційно може бути залучений до розвитку окремих російських воєнних спроможностей.Друга тенденція полягає в тому, що Китай дедалі активніше використовує слабкість Росії як інструмент переговорної переваги. Візит Путіна до Пекіна не приніс прориву щодо проєкту “Сила Сибіру-2”; Reuters пов’язує негативну динаміку акцій “Газпрому” з відсутністю дивідендів і невизначеністю навколо перспектив трубопроводу. Це може свідчити про те, що Китай не прагне підтримувати російську газову модель на російських умовах, а намагається отримати максимально вигідні умови та конвертувати залежність Москви у довгострокові економічні переваги.Читайте також: Китай міг би примусити Росію до миру, але йому цього не требаТретя тенденція — Україна поступово змінює логіку ведення війни внаслідок розвитку далекобійних можливостей. Удари по НПЗ та об’єктах енергетичної інфраструктури РФ дедалі більше набувають ознак системного інструменту тиску, а не окремих операцій. AP повідомляє про удар по Сизранському НПЗ на відстані понад 800 км від території України; Reuters також зазначає, що кількість атак на російські нафтопереробні об’єкти суттєво зросла від початку року.Четверта тенденція — поступове перенесення окремих проявів війни вглиб території Росії. Масовані атаки на московський регіон демонструють, що російська столиця поступово втрачає відчуття символічної недоторканності. Washington Post схарактеризувала одну з атак на московський регіон як одну з найбільш масштабних і резонансних за період повномасштабного вторгнення, що може свідчити про розширення українських далекобійних можливостей.Загальний висновок: формується своєрідний трикутник нової фази війни. Росія стикається з поступовим виснаженням власних ресурсів і частково компенсує це китайськими технологіями, імпортом та політичною підтримкою. Китай посилює свій вплив на Росію, але не демонструє готовності сплачувати за це повну геополітичну ціну. Україна ж, нарощуючи власні далекобійні спроможності, поступово розширює простір стратегічної автономії та переводить війну у площину системного тиску на російську економіку, логістику та психологічну стійкість.ДжерелоПро автора. Віктор Ягун, директор Агентства з реформування сектору безпеки, генерал-майор запасу СБУРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.