Росію до миру треба не умовляти, а примушувати

Ніхто не питає у жертви, чи хоче вона, щоб її не били. Питають у того, хто б’є, коли він припинить це робити?Так от, Росія б’є свідомо, цілеспрямовано і щоночі. Тому Росію до миру треба не умовляти, а примушувати.Путіна не треба просити зупинитися. Його треба зупиняти реальною силою. Не обіцянками про тисячі ракет, а реальним виробництвом хоча б кількох сотень на рік. Не погрозами блекауту в Москві, а системними ударами по самій Москві та інших російських містах.Удари мають бити по конкретних російських цілях. По військових базах і штабах, заводах що виробляють танки, ракети та боєприпаси, залізничних вузлах через які йде постачання на фронт, нафтопереробних підприємствах що наповнюють військовий бюджет Росії, та енергетичній інфраструктурі що живить військову промисловість.Читайте також: Переговорна ілюзія закінчилась. Що робити УкраїніСаме знищення військового та економічного потенціалу Росії здатне реально наблизити завершення війни. Поки ворог може виробляти зброю і фінансувати армію у звичному режимі, він не матиме жодного стимулу зупинятися.Росія може програти, але для цього мало лише погрожувати їй, треба реально і послідовно діяти.P.S.  І наостанок варто зазначити, що заклики до миру з Росією найгучніше лунають від тих, хто ще вчора захоплювався “русским миром”, цитував Булгакова і Пушкіна та називав Україну і Росію братніми народами.Замість того щоб визнати власні помилки та відповісти за роки просування чужих інтересів, ці люди перефарбувалися та продовжують шкодити, тепер вже під виглядом миротворців.І саме вони, закликаючи віддати Донбас заради примарного миру, свідомо штовхають країну у катастрофу, бо здача територій не зупинить Росію, а лише переконає московитів, що тиск працює і треба продовжувати.ДжерелоПро автора. Віктор Таран, український політтехнолог, публіцист, громадський діяч, офіцер ЗСУРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.