Жінка може виявити рак сама. Але на пізній стадії – мамолог

В Україні, як і в усьому світі, рак молочної залози займає перше місце в жінок, серед усіх онкологічних патологій. У нас тенденція захворюваності зростає з кожним роком. На це впливає спадковість, екологія, харчування, зловживання алкоголем та паління, нерегулярне статеве життя. Все частіше недуга зустрічається у молодих жінок. За 11 років, які працюю хірургом-онкологом раніше хворіли жінки 40 років. Зараз – за 30 та навіть менше. Моїй наймолодшій пацієнтці було 25 років.

Ситуація з коронавірусом поглибила проблему. Рак не спить. Пандемія його на паузу не поставила. Так, через неї не працюють деякі медичні заклади, але це не звільняє жінок від обов’язкового огляду в мамолога раз на рік, ультразвукового дослідження молочних залоз до 40 років і мамографії після 40.

Перший фактор – спадковість. Якщо в бабусі чи мами є мутації та поломки в генах, вони цю мутацію здатні передати дітям та онукам. А це говорить про велику ймовірність захворіти на рак молочної залози. Якщо їхній рак сам по собі не спадковий – то не передасться.

Якщо пацієнтка знає про поломки в генах, їй треба детальніше обстежитися. Проходити УЗД молочних залоз двічі на рік, а в окремих випадках навіть раз на три місяці. Молодим пацієнткам треба проходити магнітно-резонансну томографію молочних залоз раз на рік. Жінкам після 40 років мамографію раз на рік і УЗД раз на пів року, МРТ з контрастом раз на рік.

Крім спадкового фактору, розвитку раку може сприяти зайва вага, паління тощо. Є певні дослідження, які підтверджують кожний із них, але частіше всього причиною розвитку раку є сукупність цих факторів.

Якщо пацієнтка дізналася, що має спадкову схильність, зациклилася на цьому й не може з нею жити – існує операція, яка вирішує проблему – це профілактична мастектомія. Під час неї пацієнтці видаляють тканину молочної залози під шкірою. Залишають сосок, шкіру. Видаляють лише певну тканину залози та вставляють на її місце імплант. Це профілактика для жінки в якої доведена мутація у генах. Бо, немає залози – ніде вирости ракові. Після операції на вигляд груди не змінюються, інколи виглядають навіть краще, ніж до операції. На сучасні імпланти гарантія пожиттєва. Якщо виникають ускладнення – можна замінити, але тут все індивідуально. В середньому профілактична мастектомія з імплантами на дві молочні залози, операцією, наркозом коштує в Україні $4-5 тис.

Молочна залоза потребує багатьох методів лікування. Найчастіше оперують, проводять хімієтерапію, променеву і таргетну терапії. Усі ці методи лікування направлені на знищення пухлини та покращення стану пацієнтки. Останнім часом активно просувається напрям таргетного лікування. Простіше кажучи препаратами, які активно діють на конкретні рецептори клітин пухлини. Та всі пухлини різні, тому й потребують окремого підходу. Дана терапію застосовують на всіх стадіях раку. На перших вона зводить ризик рецидиву пухлини до мінімуму. На останньому – проджовжує життя на понад п’ять років. Раніше четверта стадія була вироком. Люди жили не більше 6 місяців – року.

В Україні є державна програма по закупці цих препаратів в онкологічні диспансери, але вона не покриває потреби. Левову долю препаратів пацієнти мають купувати самі.

Хірургічне втручання є обов’язковим на будь-якій стадії раку молочної залози, крім четвертої. Буває, що оперуємо одразу, або спершу проводимо хімієтерапію, щоб зменшити пухлину, а вже потім її вирізуємо.

Найнеприємніше в раці молочної залози, коли пацієнт пройшов повноцінне лікування, а хвороба повернулася. Чим менша стадія захворювання – тим нижча ймовірність рецедиву. Раніше при ракові грудей у 100% проводили мастектомія – повністю видаляли молочну залозу. Операція була велика та агресивна, яка робила жінку глибоким інвалідом. Зараз це рідкість.

Зараз з’явився напрям онкопластична хірургія. Тобто пухлину видаляють, але жінку залишають з грудьми, які не втрачають естетичний вигляд. Операції з повним видаленням органу – одиничні в усьому світі. В деяких випадках жінка може навіть годувати дитину грудьми.

Чому рак грудей виникає і у чоловіків?

У групі ризику ті чоловіки в яких є гінекомастія – захворювання, при якому в чоловіка виростає жіноча тканина молочної залози. За цієї умови має такі ж ризики захворіти на рак грудей, як і жінка.

Стадія, яку жінка може виявити сама – пізня. Помітити зміни можна починаючи з другої-третьої стадії. Першу не завжди може виявити навіть лікар. Може ніяк не проявлятися та не боліти. Тому раджу жінкам хоча б раз на рік обстежуватись у мамолога і дотримуватися здорового способу життя.

Все залежить від стадії. При першій 95 жінок зі 100 проживають понад п’ять років. Якщо за цей час рак не повернувся, далі будуть здорові. При четвертій стадії вдається вилікувати 1015 жінок із сотні. Що менша стадія захворювання, то нижча ймовірність повернення пухлини.

Ця програма дає малий відсоток виявлення раку, але глобально на ситуацію не вплинула. Бо рак на першій стадії неможливо визначити на дотик. Він не має жодних клінічних проявів. Недугу можна виявити лише під час сучасної, цифрової мамографії чи МРТ, адже ці пухлини розміром у міліметр. Для цього бракує обладнання.

Програма потребує колосальних фінансових надходжень. У кожному населеному пункті має бути цифровий, сучасний мамограф, спеціалісти – рентгенологи, які оглядають ці знімки та трактують. Має бути побудована національна система скринінгу раку молочної залози. Зараз в Україні це зробити не те, що не можливо, ми навіть й близько до цього не підійшли.

Якщо ми говоримо про медичний канабіс, я обома руками за нього. Бо це паліативна терапія. Вона не лікує, направлена на поліпшення якості життя та, зменшення страждань пацієнтів з четвертою стадією. В цьому випадку медичний канабіс поліпшує стан та настрій пацієнта, ставлення до життя. Паліативна терапія медичним канабісом потрібна не лише при ракові грудей, але й інших недугах. Бо коли пацієнт, знаючий, що хвороба не виліковна, йде на злочин, лише тому, що хоче нормально почуватися, це страшно. Тому, якщо українці вважають себе цивілізованою нацією, зобов’язані дати доступ пацієнтам до медичного канабісу за назначення лікаря.

У нас чимало грамотних медиків, які займаються самоосвітою. Їздять по всьому світові та вчаться у провідних спеціалістів своїм коштом. Частіше за все це ініціатива самих лікарів, а не держави чи комунальних закладів. Проте такі лікарі в основному в приватних лікарнях, бо в державних працювати за 6-8 тисяч неможливо. Вони не готові до “не прозорих” відносин у конвертах. Хочуть цивілізованості. Так, в приватній клініці все дорожче, але й послуги відповідні. А у звичайних онкодиспансерах кваліфікація лікарів бажає кращого. Проблема в тому, що рівень життя наших пацієнтів не завжди дозволяє лікуватися у приватних медзакладах і доводиться вдовольнятися чим є.

Необхідно глобально змінити своє відношення до системи охорони здоров’я. Держава має розуміти, що хірург-онколог вищої категорії, який робить складні операції не може отримувати мізерну зарпалатню. Якщо так йтиме й далі в державних лікарнях медиків не залишиться взагалі. Молоді лікарі мають більш цивілізований погляд на свою роботу й хочуть працювати чесно та офіційно, без головного болю. Бо виходить пацієнт залишається сам на сам із своєю проблемою. Є фінансова можливість – лікується, немає – задовольняється тим, що дає держава. Але ця допомога зазвичай не кваліфікована. Не на сучасному рівні.

Мають йти грошові вкладення й в апаратуру. Бо у великих містах є цифрова, сучасна мамографія, а в менших стоїть старе обладнання, від якого шкоди більше, ніж користі.

Знайти мамолога, який хоча б раз на рік, якщо немає жодних спадкових проблем, буде спостерігати за вашим станом. Дотримуватися і здорового способу життя, але ще важливіше любити себе. Бо, якщо цього не буде, ніхто обстеження проходити не захоче. Також цінувати близьких, бо коли в жінки виявляють рак на запущеній стадії, страждають і її рідні.