Прогноз представив редактор The World Ahead Том Стендедж, повідомляє «Слово і діло». У ньому The Economist зібрав десять тем — від майбутнього політичного впливу президента США Дональда Трампа та ситуації навколо Ірану до клімату, штучного інтелекту, державних боргів і напруженості в Тайванській протоці.
Американський блок прогнозу пов’язаний із періодом після проміжних виборів до Конгресу. Видання очікує боротьби за політичну спадщину Трампа, але водночас припускає, що він прагнутиме зберегти вплив через президентські укази, судові суперечки, інфраструктурні проєкти та зовнішньополітичні рішення. Ідеться не про завершення його ролі в американській політиці, а радше про питання, якими будуть Сполучені Штати після завершення його президентства.
Окремо The Economist оцінює як малоймовірне швидке й остаточне врегулювання конфлікту навколо Ірану. На думку редакції, його наслідки можуть впливати на політичний баланс на Близькому Сході, енергетичні потоки та продовольчу безпеку. Це прогнозний сценарій, а не опис уже встановлених наслідків.
Серед глобальних ризиків видання називає можливу рекордну спеку, яку пов’язує з імовірним «супер Ель-Ніньйо», а також фінансові й кібернетичні загрози в секторі штучного інтелекту. Зокрема, йдеться про борги технологічних компаній, непрозорі інвестиційні конструкції та можливість використання потужніших моделей для масштабних кібератак. Також у прогнозі згадано тиск на ринки державних облігацій через бюджетні витрати, інфляцію та високі ціни на енергію.
Політичним випробуванням для Європи The Economist вважає президентські вибори у Франції. Видання припускає високі шанси представників «Національного об’єднання», зокрема Марін Ле Пен. У разі такого результату, на думку авторів прогнозу, може ускладнитися взаємодія Франції та Німеччини, що має ключове значення для роботи Європейського Союзу. Водночас оцінка не супроводжується в переказі даними конкретних опитувань.
Найнебезпечнішим геополітичним напрямом прогноз називає можливе воєнне протистояння Китаю й Тайваню. The Economist звертає увагу на найближчі два роки та вибори президента Тайваню 2028 року. Згадка про 2027-й як орієнтир готовності китайських збройних сил не означає, що рішення про силовий сценарій ухвалене: у викладі йдеться саме про потенційний ризик і стратегічний вибір Пекіна.
Решта тем стосуються впливу препаратів для зниження ваги на споживання, можливих регулярних запусків Starship компанією SpaceX та змін у кіноіндустрії. Такий набір тем показує, що The Economist розглядає 2027 рік не як один визначальний переломний момент, а як перетин політичних рішень, технологічних змін і економічних уразливостей. Реальний розвиток цих сценаріїв залежатиме від дій держав, компаній і виборців протягом наступного року.
