Ви помітили, у чому головна проблема спілкування президента Володимира Зеленського з суспільством? Він говорить лише з власним електоратом. З тими 23-25%, які досі вірні йому. І говорить він з ними, як з наївними людьми.
У Зеленського давно вирахували базовий електорат. Основні групи такі:
1. Люди, для яких він став кумиром давно. Навіть до Голобородька. Їм подобається його поведінкове амплуа на сцені. Для них він завжди позитивний герой.
2. Не забувайте про категорію жінок, які у захваті від його: “Тобі личить моє кохання”.
3. Ще є герої спальних районів, які вважають його своїм. Хлопець з кварталу. Простий, довірливий. Тому і розповів Лукашенкові про “вагнерівців”. А той здав Путіну. Але зради тут немає. Бо хто з нас хоч раз у житті не довіряв покидькам.
4. Є й такі, яким імпонує його вміння поводитися по-пацанськи. “Я вам не лох”, “Я вам нічого не винен”, “Подзвоню Баканову, хай поганяє цього чорта”. Шаурму їсть, не гидує. В красних трусах купається. Нормальний пацанчик.
5. А ще є група людей, які нізащо не визнають, що помилилися у 2019 році. До кінця будуть виправдовувати Зеленського. Вони завжди знайдуть аргументи хто винен, що Володимир Олександрович не дав нам раю на землі.
6. Найменшою частиною в електоральній групі Зе є прямі бенефіціари від його правління. Не тільки “слуги” в урядовому кварталі та Верховній Раді, а й у місцевих органах влади. А ще ті, хто освоюють бюджетні кошти. Від “Великого будівництва” до ремонтів у школах за рахунок місцевих бюджетів. Якщо рахувати з сім’ями теж електоральний шматочок.
Тому у виступах Зеленського основні тези крутяться в площині: “все хорошо, прекрасная маркиза”; дороги будуємо, школи ремонтуємо; лікарям зарплату підняли, вчителям підготуватися; росте процент жирів у маслі; ковід майже перемогли. Працюють 24/7, щоб нам було безпечно. Паніки не потрібно. За сірниками в чергу не ставати. Росія не нападе. Ми сильні, як ніколи. І це заслуга найвеличнішого лідера сучасності.
Західні союзники роблять заяви, що Росія може напасти, для цього є усі підстави. А наші доморощені керівники підстав для паніки не бачать
Виходить дивна какофонія. Західні союзники роблять заяви, що Росія може напасти, для цього є усі підстави. А наші доморощені керівники підстав для паніки не бачать. Закликають не слухати панікерів. З’являється крамольна думка: невже у Володимира Олександровича панікерами вважають президента США Джо Байдена, прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона і їхні команди? А з ними і весь величезний пул західних експертів? Навіщо Зе-влада так говорить?
Є лише одна відповідь. Зеленський таким чином цементує власну електоральну групу. Робить усе, щоб не падали рейтинги.
А як же країна? Хіба варто думати про вибори, коли ми в небезпеці? Не журіться. Володимир Олександрович сповідує принцип: Україна це я. А хто виступає проти Зеленського виступає проти України. Усі події розцінюються у ключі зеленськоцентричності. Є пуп землі і весь всесвіт крутиться навколо нього. Нам просто повезло жити в епоху президента-нарциса. З усіма витікаючими проблемами.
У цивілізованому світі влада перед тим, як зробити відповідальний крок, спілкується з експертами. Наприклад, у Сполучених Штатах і Великій Британії прислухаються до людей, які добре вивчили Росію, а перед тим СРСР. Хтось знає ментальність росіян і чим вони відрізняються від рускіх. Хтось довго працював у РФ. Є мережа “штірліців” і “джеймсбондів”. У нас ставлення до експертів інше. Бо у Зеленського є дві думки: голови Офісу президента Андрія Єрмака і неправильна. А думку Єрмака формують у внутрішньополітичних питаннях портнови і татарови. А у зовнішньополітичних можливо, “кротоферма”, що підкидає “цікаві” ідеї. Які нам дорого коштують.
У Зеленського є дві думки: голови Офісу президента Андрія Єрмака і неправильна
І не треба ілюзій. Патріотична риторика лише меседжі патріотичній частині суспільства і союзникам.
70% українців вважають, що Україна рухається у неправильному напрямку. Більшість населення не довіряє президенту. Сприймає його слова не як дороговказ до дії, а навпаки. Якщо головнокомандувач говорить не панікувати, значить назріває щось неприємне. Або навіть страшне.
Тому тривожно звучать слова Єрмака про те, що є прорив у “норманському форматі”. Бо якщо вони кажуть, що все на переговорах радників добре, то я відразу підозрюю, що нам хочуть впарити Донбас автономією. З Пушиліним і “ополченцами”.
Це союзники так наполягають? Чи це мирні ініціативи Зеленського, який досі мріє побачити мир в очах Путіна?
Владі потрібно нагадувати про основну червону лінію. Вибори на Донбасі можливі, але є кілька умов. Вони відбуваються лише там, де над місцевою радою гордо майорітиме український прапор. Після кількох років управління військово-цивільної адміністрації; виведення інформаційного простору з російської зони зомбування; суду над тими, хто здійснював злочини проти України; публічного спалення російських паспортів тими, кого змусили їх взяти силою. А також після початку впровадження державних програм соціалізації людей в українську ментальність. Особливо дітей та молоді, які вже вісім років не чули на уроках української мови.
Мрія Путіна впарити нам Донбас, як валізу без ручки
Дотримання чіткої червоної лінії запорука майбутнього України. Бо мрія Путіна впарити нам Донбас, як валізу без ручки.
І Зеленський мусить знати: день, коли він перетне цю межу стане для нього останнім робочим днем на посаді президента.
Домовлятися можна лише про деталі: два чи три роки має минути до того, як на українському Донбасі пройдуть вибори під українським прапором.
Донбас це Україна! Крим це Україна! Слава Україні!