Почала вирощувати селеру за порадою своєї баби. Вони з дідом за зиму з’їдали пару мішків і дожили до 90 років, каже Ганна Маньковська, 42 роки, із смт Зарічне Вараського району Рівненської області.
За розсаду береться на початку лютого, щоб до осені виросли плоди по 23 кг. Землю прогріває в духовці за температури +70°C. Це знищує інфекції та насіння бур’янів. Висипає в дерев’яний ящик. Поливає, робить рядки олівцем і кидає насіння. Воно дрібне, як мак. Тому зверху не присипає. Ящик накриває склом і ставить на світло. Провітрює раз на кілька днів, щоб не утворилася пліснява. Наприкінці квітня розсаду висаджує в теплицю або після приморозків одразу на город. Між стеблами лишає по 30 см, щоб було куди рости коренеплодам.
Селеру щодня поливаю. Їй ніколи не буває багато води. Для утворення великих коренеплодів не зриваю листя на салат. Від цього корінь слабне.
Урожай збирає в жовтні й тримає до весни. Селера зберігається краще, ніж буряки чи морква.