6 липня 1920 року неподалік від Хмельницького більшовики розстріляли українського командира Хому Пархомюка.
Відомо, що чоловік мав звання поручика в армії Російської імперії. Брав участь у Першій світовій війні, а з початком революції підтримав українізацію армії. Із січня до квітня 1919-го був командиром 2-го Сірожупанного полку дієвої армії УНР і боровся з більшовиками.
1920 року очолив сотню у спільній юнацькій школі в Кам’янці – тепер місто в Берестейській області Білорусі. Підтримав наступ об’єднаних сил УНР і Польщі з метою визволення України.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розстріляли колишнього військового міністра
Загін Пархомюка оточили “червоні” біля Проскурова – тепер Хмельницький. Частина загинула, а частина потрапила в полон. Пархомюк поводився гідно й мужньо, тому дістав смертний вирок від Григорія Котовського, який командував “червоною” кавалерійською бригадою.
Перед розстрілом більшовицький комісар запропонував Пархомюку вступити до лав Червоної армії та зберегти життя. Він плюнув йому в обличчя й загинув зі словами “Слава Україні!”.
Польські й українські військові зайняли окупований більшовиками Київ 7 травня 1920 року. До столиці увійшли кавалерійські частини.
За добу до того, військові вибили “червоних” із Білої Церкви. Уже на околицях Києва захопили один із трамваїв і з Пущі-Водиці доїхали до Хрещатика й повернулися, прихопивши із собою в полон одного з більшовицьких командирів. Того ж дня завершився Перший зимовий похід армії УНР. У районі Ямполя роз’їзд Чорних запорожців зустрівся з роз’їздом 3-ї Залізної дивізії, що значно підняло бойовий дух усіх українських воїнів.