13 липня 1991 року перед будівлею Московської райради Києва, нині в Голосіївському районі, підняли синьо-жовтий прапор. Він замайорів уперше над 14 районами столиці.
Підняти синьо-жовтий прапор на флагштоку неподалік будівлі вирішив голова райради й виконкому Московського району, член Народного Руху Микола Бідзіля. Цього ж дня о 16:00 у палаці культури “Україна” мало відбутись урочисте зібрання до дня першої річниці проголошення Декларації про державний суверенітет 16 липня. Влада розпорядилася вивісити над райрадами прапори УРСР. Синьо-жовтий став своєрідною акцією протесту.
На свято підняття прийшли депутати від Народного Руху, кілька сотень киян і гостей міста. Влада ж назвала Бідзілю націоналістом, а український прапор – бандерівським.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Міфи та історія – назвали 11 фактів про прапор України
“На той час були ще СРСР і УРСР, діяли райкоми-обкоми-ЦК та інші коморгани, зокрема КДБ. І ми недовго перебували в ейфорії. Уже через тиждень наш прапор зі щогли зник, восьмиміліметровий багатожильний трос, яким підіймали та на якому закріплювали прапор, “перекусили”. Ми підняли нове полотнище. Скоро й воно зникло. Потім третій прапор. Теж зник. Далі вже наші прапори ніхто не чіпав. Я жартував тоді, що синьо-жовтий прапор ніде не можна купити, тому й крадуть наш”, – писав Микола Бідзіля для порталу “Закарпаття онлайн”.
Дещо більше ніж за місяць у Москві розпочався серпневий путч ДКНС. Московська райрада не підтримала заколотників.
Комуністи виступали проти української національної символіки. Голова Верховної Ради Леонід Кравчук 4 вересня 1991-го підтримав ідею прапора. Тоді депутати погодилися підняти над будинком парламенту синьо-жовтий прапор. Леонід Кравчук постановив використовувати його як національний прапор.
28 січня 1992 року Верховна Рада офіційно затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг.