24 серпня Україна відзначає 31-річницю Дня Незалежності. Тоді, 1991 року, на території нашої держави народилася майже 631 тисяча дітей. Їм довелося пережити дві революції та зіштовхнутися з війною в рідній країні. Тепер вони роблять усе, щоб Україна змогла відбити напад Росії й залишилася незалежною державою.
Ровесники незалежності спортсмен Дмитро Підручний, власниця кав’ярні-кондитерської Крістіна Бороздіна, підприємець Тарас Котенко, медійниця й волонтерка Ольга Омельянчук і художниця Наталія Гандзій розповідають про життя у вільній країні і про те, що для них означає незалежність
“Із початком війни у свідомості все перевернулося. А Україна стала ще ріднішою”
Народилася за два дні до проголошення державності. У дитинстві від батьків про незалежність України чула небагато. Мама лише розповідала, що на початку 1990-х було важко. А ось бабуся більше сприяла тому, щоб я захопилася українськими традиціями та звичаями. Вона мала декілька класів освіти, але знала напам’ять багато віршів і навчала їх мене. Також у неї було чимало вишитих рушників, і я сама розпитувала про них. Роздуми бабусі про Україну пам’ятаю досі.
Якось у школі вчителька сказала купити “Кобзар” Тараса Шевченка. Тоді в батьків було скрутно з грошима, й ми не могли собі це дозволити. Пішли з мамою здавати макулатуру. І ось на полиці пункту приймання вторсировини побачили товсту збірку поезій Тараса Шевченка. Ми випросили працівника продати нам цю книжку. Вона обійшлася якраз у ту суму, яку нам заплатили за макулатуру. Цей “Кобзар” став для мене цінним. Тепер, у період великої війни, в думках виринають завчені в дитинстві вірші Тараса Григоровича.
Моя національна ідентичність здебільшого формувалась у студентські роки, коли приїхала на навчання до Львова. Стала свідомо стежити за своєю мовою, цікавитися історією України. Відкриття, які робила самостійно, не могли не захоплювати. Тоді з’явилося справжнє відчуття того, що я українка.
Найбільше запам’яталося святкування 20-ї річниці незалежності. Ми зібралися з друзями, на вулицях Львова було багато людей. Уже не пригадую, хто виступав на святковому концерті, але закарбувалась у пам’яті особлива атмосфера всі були патріотично налаштовані й щасливі з того. Тоді вперше подумала: як класно, що я народилася 1991-го й ми ровесники з вільною Україною. Тепер щороку, розвиваючись сама, дивлюся, як розквітає моя країна.
Студенткою трохи підробляла. На перші власні гроші замовила вишиту сорочку. Це була робота майстрині з Волині з красивим білим орнаментом. Для мене не мало значення, який візерунок на сорочці волинський чи подільський. Головне те, що, вдягнувши її, відчула велику гордість. Коли стала матір’ю, насамперед купила дітям вишиванки.
Із початком повномасштабної війни у свідомості все перевернулося. Хоч мої переконання не змінилися, але Україна стала ще ріднішою. А День Незалежності ще важливішим. Раніше не надавала такого значення свободі слова й вибору, який у нас був і є. Тепер бачу, наскільки цінними є слова, не затьмарені пропагандою.
Працюю з дітьми переселенців. Учні прагнуть намалювати те, що їх переповнює, а я допомагаю їм зобразити це на папері. Усі ці діти втекли від війни та свідомо ставляться до патріотичної тематики.
Серед учнів є хлопчик родом із Росії. Він із сім’єю жив у Херсоні, а з початком великої війни переїхав у Вінницю. Коли ми виготовляли патріотичні листівки, він намалював козака та знизу написав: “Паляниця”. Не може правильно вимовити це слово, але вболіває за те, щоб із Херсона прогнали окупантів.
На полиці пункту приймання макулатури побачили збірку поезій Тараса Шевченка
Із дітьми часто вивчаємо творчість саме українських митців. Можливо, ті не такі популярні, але їхні роботи унікальні. Надихаємося їхніми картинами та працюємо над своїми авторськими ідеями.
Малюнки й листівки з побажаннями передаємо нашим воїнам. Багато батьків моїх учнів також нині на передовій. Тому дитячі щирі слова, бажання допомогти й підтримати зворушують наших героїв. Діти ні на мить не сумніваються в силі наших захисників. А мені важливо, що моя діяльність тепер це не просто професія, а життєва місія, творчий фронт.
Сподіваюся, що масовий сплеск патріотизму не тимчасове явище. Велика війна торкнулася кожного з нас і тепер не залишилося байдужих до долі України. Наша боротьба й перемога стануть початком будівництва міцної держави.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”