Із дитинства ніколи не чув, щоб батьки чи дід із бабою ностальгували за Радянським Союзом. Навпаки, вони постійно казали, що в незалежній Україні жити краще, ніж за совка. Тоді були суцільний дефіцит і бідність. А після 1991 року для кожного відкрилося більше можливостей.
Батько був військовий. З 1989 року служив у російському місті Мирний. Коли йому запропонували повернутися в Україну, одразу погодився. Наше з братом дитинство минуло біля військової частини. Не знаю чому, але в мене завжди був страх війни. Хоча раніше й подумати не міг, що таке може статися.
Коли я народився, тато сказав, що я буду Тарас як Шевченко. Старшого брата звати Ростислав це також старовинне українське ім’я.
Для батька Україна завжди була понад усе. З раннього дитинства він прищеплював нам любов до рідної країни. Відзначали лише українські свята православні й державні, хоча дехто ще продовжував відзначати радянські дати, наприклад День жовтневої революції.
Із родиною щороку святкували День Незалежності. Цього дня батько часто брав участь у парадах. 2014-го, коли тато пішов воювати на Донбас, незалежність України набула для мене ще більшого сенсу. Про справжню ситуацію на Донбасі я знав не з телебачення, а саме з передової. Бо насправді в новинах висвітлюють лише 20 відсотків подій. Страшно було чути, як російська пропаганда вплинула на місцеве населення.
Батько захищав Україну в найгарячіших точках
До початку війни мав друзів у Росії. Але тепер країна-агресор і людські стосунки взаємовиключні. Війна принесла багато горя в кожну українську родину. 7 березня в боях під Миколаєвом загинув рідний дядько Олександр Котенко, а через два дні під Запоріжжям батько. Тато був полковником, командиром батальйону. Він захищав Україну в найгарячіших точках. Був мудрий керівник. Разом із солдатами копав окопи та бліндажі. Завдяки його діям вдалося знищити кілька колон ворожої техніки й живої сили росіян. Нам із братом не вистачає щирих розмов із батьком і його порад.
Боляче, що в Україні стільки зрадників і колаборантів. Сподіваюся, що тепер настав час, коли їх виловлять і справедливо покарають. Інакше це буде величезне розчарування для всієї нації. Не менш гірко, що через вісім років війни знаходяться люди, які досі не визначилися, на якому вони боці. Не уявляю, як можна жити в Україні й не любити її.
Після 1991 року для кожного відкрилося більше можливостей
Декомунізація завжди на часі й повинна пройти в усіх сферах. Що швидше це відбудеться, то краще. Я не хочу, щоб моя дитина жила на вулиці, яка названа іменем російського письменника чи іншого діяча. В Україні багато гідних людей героїв, патріотів, митців. Вулиці треба називати на їхню честь. Мусимо повністю відмовитися від російських назв і совка. Щоб це не миготіло ні перед очима, ні в думках.
Зі студентських років живу в Одесі. Після 24 лютого помітив, що багато людей перейшло на українську. Володіють мовою непогано. Здається, що раніше одесити розмовляли російською, ніби пристосовуючись до більшості. Тепер хочуть позбутися всього, що якось пов’язане з “русским миром”.
Для розбудови України потрібно, щоб відбулося омолодження системи на всіх рівнях. Молоде покоління відрізняється від старшого. Ми прагнемо змін, хочемо йти вперед і жити за європейськими мірками. Для цього потрібно розвиватись і займатися самоосвітою.
Хоч тепер важкі часи, треба намагатися жити повноцінно
Я затятий футбольний уболівальник. Серед фаворитів українські команди “Динамо” й “Шахтар”. Дивлюся майже кожен матч за їхньої участі. Багато хто каже, що спорт, музика, гумор не на часі. Проте я з цим не погоджуюся. Спілкувався з багатьма військовими, вони радять не зациклюватися на війні й не соромитись отримувати позитивні емоції. Самі захисники за нагоди із задоволенням стежать за футбольними матчами, спортивними та світськими подіями. Хоч тепер важкі часи, треба намагатися жити повноцінно.
Немає сумнівів, що ми переможемо. Після завершення війни за рівнем розвитку ми можемо перевершити інші країни Європи. Дехто зі знайомих, які виїхали за кордон, каже, що в Україні все-таки значно комфортніше спілкуватися з державою. Візьмімо хоча б додаток “Дія” це величезний крок уперед, що суттєво полегшує життя. Умови для створення бізнесу в Україні набагато вигідніші, ніж деінде.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”