Українська економіка потребує нарощування експорту. В умовах війни це питання виживання. Але світ дедалі частіше питає не про ціну товару, а про якість, яку визначає репутація компанії-виробника, а часом і її публічного представника. З інститутом репутації в країні не дуже, зізнаються експерти компанії SERM Partners і радять звернути увагу на те, як багато можна втратити, якщо не управляти репутацією свідомо.
Репутація як бізнес-актив
Для глобального ринку довіра до компанії та її представників часом навіть більш важлива за фінансові показники. Точніше так: фінансові показники досить активно відображають рівень довіри до компанії. І якщо до репутації є питання, то партнера знайти дуже важко. А якщо до репутації можуть бути питання, то умови партнерства будуть неоптимальними.
Топ-менеджери всього світу свідомі того, що репутаційні ризики надважливі, бо їхні наслідки важко передбачити. Точно буде падіння вартості активів, падіння попиту, але це лише вершина айсберга. Ось чому міцна репутація компанії сприймається як база, після якої можна вже про щось говорити.
Уроки світових і українських компаній
Правила управління репутацією писані кров’ю і це не перебільшення. У СЕРМ Partners на підтвердження тези наводять приклад компанії Boeing, яка через кризу репутаційного управління ледь не збанкрутувала. Авіагігант втратив 32% ринкової вартості, у тому числі через те, що неоперативно і неправильно реагував на гучні критичні заголовки в Google.
А ще експерти наводять приклад із іншої дуже важливої для українського бізнесу сфери IT. Meta (Facebook), яка, здавалося б, мала знати все про SERM, прогавила репутаційний скандал, пов’язаний із питанням приватності даних, через що втратила 24% ринкової вартості. І знову ж таки, збитки можна було б значно мінімізувати, якби працювала система управління репутацією.
За подібними прикладами ходити далеко не треба. На теренах України вони теж є. Взяти хоча б кризу довіри до ТМ “Яготинське” через скарги споживачів на якість дитячого харчування. Час від часу Rozetka стикається з репутаційними скандалами щодо сервісу. “Укрпошта” флагман руху повного ігнорування інституту репутації. І прикладів багато. Причому питання тут не стільки в тому, чи були у компаній реальні промахи в обслуговуванні чи якості продукту, а в тому, наскільки оперативно і точно вони реагували, які висновки у сфері управління репутацією зробили.
Чому це критично для українського бізнесу
Попри воєнні виклики, українські компанії активно дивляться за кордон. За оцінками міжнародних організацій, частка експорту у ВВП України перевищує 35%, а у 2024 році обсяг експорту становив близько $42 млрд. Найбільш динамічно зростає ІТ-сектор, який приніс понад $6,4 млрд валютних надходжень, та аграрна галузь, що забезпечує до 60% усього експорту.
Уже сотні українських брендів мають представництва у десятках країн світу від фармацевтики (“Farmak”) і агробізнесу (“МХП”, “Нібулон”) до креативних індустрій та технологій. І разом із тим, твердження про відсутність інституту репутації в Україні залишається актуальним.
Нині для країни та бізнесу питання розширення ринків є питанням виживання. І якщо вже робити зусилля, то на 100%. Партнери та інвестори за кордоном насамперед дивляться, що про бізнес пишуть у Google і в медіа. Один негативний заголовок чи скандал може коштувати зірваного контракту або втраченої інвестиції.
Приклади світових корпорацій доводять: репутаційні кризи обертаються мільярдними втратами навіть для гігантів. Для українських експортерів це подвійно важливо, адже кожна угода це не тільки розвиток окремого бізнесу, а й внесок у стійкість економіки країни в часи війни.