У китайському місті Гуйчжоу почалися протести в соціальних мережах, після того як 27 людей загинули в аварії автобуса 19 вересня. Він віз їх у заклад на карантин через коронавірус. Із початку пандемії в місті від ковіду померли троє, за офіційними даними
Сінь ЧЖАО, 34 роки, вихователька, Урумчі:
Я була на роботі, коли отримали повідомлення, що о 18-й починається загальнорегіональний карантин. Мали віддати дітей і потрапити додому до цього часу. Магазини одразу зачинили. Це вже четвертий такий раптовий карантин. Попередній застав мене з дітьми без будь-яких запасів. Тому тепер весь час маю резерв рису, молока і локшини з яловичиною. Ліки залишилися в матері, а син має проблеми через сильну алергію.
Їжу чи медикаменти з аптеки можна було замовити через кур’єрів. Їх тестують двічі на день. Але ціни на їхні послуги зросли в кілька разів. Наприкінці другого тижня коштували вдесятеро дорожче, ніж до карантину. Також стало важко замовити основні товари. Думаю, у місто не завозили нічого. У всьому регіоні почали обурюватися через брак харчів. Соціальні мережі були завалені розлюченими коментарями. Тоді уряд найняв людей, які писали про те, як у нас красиво. Усі групи вони закидали такою дурнею, і неможливо було знайти щось потрібне. Сестра має сторінку з рецептами і канал на ютюбі. За тиждень їй написали понад тисячу коментарів під кожним відео. Усі розказували, як приготували вчора таке м’ясо чи торт, бо до локдауну не мали на це часу. Хотіли, щоб люди не скаржилися, що не мають, з чого готувати.
У нашому гуртожитку маємо спільний душ і туалет. Висів розклад, коли можемо ходити, щоб не перетинатися. Дві сусідки домовилися щось позичити одна одній. На них наскаржилися в поліцію. Пощастило, що не оштрафували.
Сай СІ-К, 42 роки, юрист, Шанхай:
Влада усіма способами намагається закрити людям рота. Блокують соціальні мережі, посилюють кількість охорони. Але невдоволення росте. Регулярно у вас виривають шматок життя. Зупиняється робота, навчання дітей. Якщо локдаун застав вас із коханою людиною у різних містах, невідомо, коли побачитесь. Не уявляю, скільки бізнес буде оговтуватися. Партнер вклав великі гроші у сучасний спортивний реабілітаційний центр. Із початку року працював менш як 50 днів. Щоразу його закривали, бо фіксували коронавірус у когось із відвідувачів чи персоналу.
Медична система не впоралася з новою хвилею. Моєму батькові відмовили у госпіталізації, бо має важку форму цукрового діабету. У лікарню покладуть того, хто має більше шансів. Вагітна колега 16 днів чекала на прийом у лікаря. Ми щасливі, що з нею і малюком усе добре. Один із моїх клієнтів мав психологічні проблеми через неможливість вийти не спав, потерпав від панічних атак. У вересні повісився вдома. Це ненормально. Решта світу змогла адаптуватися до нових реалій. Ми не можемо вічно жити, як у в’язниці.
Ай ЧІ, 56 років, лікарка, Урумчі:
Не можемо покладатися на свідомість людей
Із такою щільністю населення ми не маємо іншого виходу, крім як повні локдауни з нульовою терпимістю до порушників. Жодна медична система не подужає сотні тисяч хворих одночасно.
Торік раптово помер старший син. Його дружина залишилася сама з маленькими близнюками. Ми купили їм житло. Не уявляла, коли розрахуюся з боргами. У червні молодший син працював у кур’єрській службі. Оформив усі дозволи, щоб мати змогу розвозити замовлення у карантин. Працював по 18 годин, але борги ми віддали.
У родички син знав, що він інфікований. Пішов на зустріч із другом. Їхав у автобусі, сидів у кафе. Після того закрили на карантин чотири мікрорайони. Має тепер заплатити велетенський штраф. Думаю, що посадять у в’язницю. Чоловік, який сидів із ним у кафе, помер після зараження.
На жаль, із такими хворобами не можемо покладатися на свідомість людей. Я розумію обурення, але іншого виходу немає. Уже тепер сортуємо хворих. Найслабшим і найбільш хворим доводиться відмовляти.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”