Хрущов допускав обстріл Нью-Йорка ракетами
“Уранці 16 жовтня 1962 року президент Кеннеді зателефонував мені й попросив прийти до Білого дому. Сказав тільки, що в нас великі неприємності. Згодом у себе в кабінеті він повідомив, що один із наших літаків тільки-но повернувся з фоторозвідувального польоту. Спецслужби пересвідчилися, що Радянський Союз розміщує на Кубі ракети та ядерну зброю”, писав у книжці “13 днів” Роберт Кеннеді. Він був молодший брат американського президента Джона Кеннеді, в 19611964 роках обіймав посаду генерального прокурора Сполучених Штатів Америки.
Наприкінці 1950-х із Куби у США виїхало багато невдоволених революцією, очолюваною Фіделем Кастро. За підтримки Центрального розвідувального управління сформували контрреволюційну військову Бригаду 2506. До неї увійшло майже 2 тис. кубинців та американців. Після підготовки у Гватемалі у квітні 1961-го вони висадилися на Кубі та здійснили невдалу спробу підпорядкувати острів.
Наступного року Фідель Кастро попросив військової допомоги в СРСР. Керівник радянського уряду Микита Хрущов погодився. Порадившись із військовими, вирішив розмістити на Кубі ядерну зброю. Таким чином Москва задумала скористатися ситуацією для відновлення паритету сил, який порушився після встановлення американських ракет з ядерними боєголовками в Туреччині й Італії. З їхньою допомогою США могли вразити територію СРСР набагато швидше.
Операцію з доставки зброї на Кубу радянці називають “Анадир” як місто на крайньому північному сході СРСР. Зробили це для заплутування американців. Задум передбачає проведення показових військових навчань на півночі, поблизу Аляски. У частинах дістають лижі та зимовий одяг.
Тим часом таємно перевозять військових та зброю на Кубу. Залучають ракетну дивізію стратегічного призначення, що дислокується в місті Ромни на Сумщині. Усіх переодягають у цивільний одяг і забороняють звертатися по-військовому. Розміщують у трюмах цивільних кораблів. Для маскування вантажать сільськогосподарську техніку.
Тільки з Миколаєва відпливає 21 судно. Через Атлантичний океан у жовтні доставляють на Кубу 5,5 тис. військовослужбовців та 2,5 тис. одиниць техніки, 28 ракет Р-12, 14 ракет Р-14. Формують 51-шу ракетну дивізію.
“Сполучені Штати Америки могли знищити нашу зброю, але не всю, зазначив у книзі “Час. Люди. Влада. Спогади” Микита Хрущов. Та було достатньо чверті, навіть однієї десятої поставленого, щоб кинути на Нью-Йорк одну-дві ядерні ракети. Не всі загинуть, проте важко сказати, скільки виживе”.
“Посол СРСР Добринін запевнив мене, що турбуватися немає підстав, згадував Роберт Кеннеді про зустріч 16 жовтня 1962-го. Хрущов уповноважив його повідомити президенту Кеннеді, що ракет і жодного іншого наступального озброєння на Кубу не доставляли. Хрущов не збирається робити нічого такого, що могло б підірвати відносини між нашими країнами. Він симпатизує Кеннеді й аж ніяк не бажає ставити його у скрутне становище. Я додав, що ми уважно стежимо за розвитком ситуації і розміщення на Кубі ракет спричинить найсерйозніші наслідки. “Цього ніколи не буде”, заспокоїв він мене й пішов”.
Та американська розвідка повідомляє про розгортання радянських збройних сил на Кубі. 22 жовтня Джон Кеннеді виступає із загальнонаціональним телевізійним зверненням, оголошує про виявлення ворожих ракет у Карибському морі.
1930 роки дали нам чіткий урок. Якщо не зупинити агресора, то буде війна, говорить Кеннеді. Запуск ядерної ракети з Куби по території будь-якої країни Західної півкулі вважатиметься нападом Радянського Союзу на Сполучені Штати. Ми будемо змушені відповісти. Для запобігання таким ударам ми розпочинаємо суворий карантин для всього наступального військового обладнання, яке відправляють на Кубу. Усі кораблі перевірятимуть, їх повертатимуть назад, якщо на них знайдуть наступальну зброю.
Про підтримку дій США заявляє прем’єр-міністр Великої Британії Гарольд Макміллан. У Франції газета Le Monde висловлює сумнів щодо автентичності фотографій ЦРУ з Куби. Париж відвідує високопоставлений агент відомства, після чого видання визнає справжність знімків. Папа Римський Іоанн XXIII надсилає послання радянському посольству в Римі й висловлює стурбованість щодо загрози війни: “Ми благаємо всі уряди не залишатися глухими до цього крику людства. Щоб вони зробили все, що в їхніх силах, щоб зберегти мир”.
Війська НАТО переводять у стан готовності. Американські кораблі оточують Кубу. Активізуються і збройні сили прорадянського блоку країн Варшавського договору. На Кубі оголошують мобілізацію 300 тис. резервістів. Через блокаду 14 радянських кораблів, які прямували на Кубу, повертаються назад.
На вимогу США 25 жовтня проводять екстрене засідання Ради Безпеки ООН. Представник Вашингтона Адлай Стівенсон вимагає, щоб Валеріан Зорін від СРСР підтвердив наявність ядерних ракет на Кубі. Той відмовляється відповідати.
Американський президент пропонує Хрущову домовитися. Переконує, що ядерна війна стане катастрофою для людства. Щоб посилити тиск на Москву, наказує збільшити кількість польотів на низьких висотах над Кубою з двох на день до одного разу на 2 год.
“Пане президенте, ми з вами не повинні тепер тягнути за кінці мотузки, якою зав’язали вузол війни, пише Хрущов до Кеннеді 26 жовтня. Що більше ми тягнутимемо, то міцніше буде зав’язаний цей вузол. Може настати момент, коли той вузол зав’яжеться так туго, що не буде сили його розв’язати. Тоді доведеться розрубувати. Що це означало б, не мені пояснювати. Ви самі розумієте, якими страшними силами володіють наші країни. Щоб світ не занурився в термоядерну війну, давайте вживемо заходів, щоб розв’язати цей вузол. Ми до цього готові”.
Наступного дня радянський лідер заявляє по радіо, що ракети на Кубі, це відповідь на присутність американських боєголовок у Великій Британії, Італії та Туреччині. Пропонує вивезти ракети з Туреччини, тоді СРСР прибере важку зброю з Куби. Туреччина й інші країни НАТО проти задоволення вимог Хрущова.
“Американські літаки постійно облітали острів. Це дратувало Кастро, згадував Хрущов. Тому він наказав відкрити вогонь. Наші військові збили ракетою американський розвідувальний літак. Зчинився галас. Ми дещо схвилювалися, що президент США не перетравить цієї ситуації. Наказали своєму командувачу на Кубі виконувати тільки наші вказівки”.
Американські кораблі розстрілюють радянський підводний човен біля Куби. Судно готове застосувати ядерні боєголовки, але дозволу з Москви не отримує.
27 жовтня 1962-го після тривалих обговорень між представниками СРСР і США Кеннеді офіційно оголошує про зняття карантинних обмежень і про надання гарантій безпеки Кубі. Взамін СРСР має вивезти з острова ядерну зброю. Про згоду на демонтаж ракет у Туреччині протягом пів року радянському послу повідомляють неофіційно.
Кремль приймає пропозицію Кеннеді й починає вивезення наступальної зброї з Куби. Допускають туди інспекторів ООН.
“Кубинці засмучені. Ми були готові загинути з гордо піднятою головою, Фідель Кастро пише Микиті Хрущову 31 жовтня 1962-го. Ми знали, що будемо знищені в ядерній війні. Проте ми не хотіли, щоб ви виводили ракети, ми не просили поступатися. СРСР не потрібно було нападати. Я хотів тільки, щоби після удару імперіалістів Радянський Союз діяв не вагаючись і в жодному разі не припустився помилки”.
США в обіцяний термін забирають ракети з Туреччини, пояснюють застарілістю зброї. Не зазіхають на самостійність Куби. Прокладають гарячу телефонну лінію між Білим домом і Кремлем.
У серпні 1963 року СРСР та США підписують Договір про заборону випробувань атомної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою. До угоди приєднуються понад 100 держав.
26,4 тисячі ядерних боєголовок і бомб було в арсеналі США в жовтні 1962 року. Радянський Союз мав 3,3 тис. одиниць такої зброї. Із них на Кубу перевезли 158 боєголовок, готовими до використання були 95 ракет
“Кубинська ракетна криза поставила світ на межу ядерної катастрофи. Під час протистояння президент США Джон Кеннеді вважав імовірність ескалації війни високою. Окрім балістичних ракет із ядерною зброєю, Радянський Союз розгорнув на Кубі тактичну ядерну зброю. Радянський командир міг запустити її без додаткових кодів чи команд із Москви. Авіаудар і вторгнення США, які були заплановані на третій тиждень протистояння, ймовірно, спровокували б ядерну відповідь проти американських кораблів і військ. Війна могла призвести до загибелі понад 100 мільйонів американців і понад 100 мільйонів радянців”,
Ґрем Еллісон, 82 роки, американський політолог
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”