Незалежна Україна запобіжник великої війни, геноциду та голоду в Європі, а в перспективі і на всій планеті. Події 2022 року продемонстрували це настільки ясно, що тут нема про що сперечатися. Поки ми тримаємося у світу є надія; впадемо масштаби катастрофи буде важко собі уявити. Однак абсолютно те саме можна сказати і про ситуацію столітньої давнини. Те, що Україна не зуміла зберегти проголошену 1918 року незалежність, стало трагедією не лише для неї, а для всієї Землі навіть якщо про це ніхто тоді не здогадувався.
Україна проголосила незалежність 22 січня 1918 року першою в Центрально-Східній Європі та другою серед колишніх імперських периферій взагалі (раніше впоралася лише Фінляндія, але вона і до того мала власну державність в межах імперії). Київ невипадково став центром координації визвольних рухів в Росії. Українська Народна Республіка була взірцем для державотворення сусідів білорусів і кримських татар. Відчайдушна боротьба українців за свою незалежність змусила більшовиків піти на поступки в національному питанні проголосити радянську Україну, визнати її незалежність, а СРСР утворити як формально рівноправну конфедерацію. Без українського прецеденту решті підкорених червоними росіянами народів не випала б навіть автономія.
Навіть в цілому програвши війну за незалежність, українці змогли покращити своє становище і надати СРСР “людського обличчя” хоча б на перше десятиліття
Отже, навіть в цілому програвши війну за незалежність, українці змогли покращити своє становище і надати СРСР “людського обличчя” хоча б на перше десятиліття НЕП, коренізація тощо. Втім, навіть за цей “успіх” довелося заплатити мільйонами жертв війни, голоду та червоного терору.
Однак поразка є поразка, і УРСР не УНР, тому в критичний момент українці виявилися неспроможними захиститися від тоталітарної держави. На рубежі 20-х і 30-х років була згорнута українізація, потім вибірково репресовані найзаможніші селяни (“куркулі”), а за ними вбиті Голодомором мільйони людей. У цей же час почалася тотальна деукраїнізація Кубані. Українці опиралися, навіть піднімали повстання, але сили були занадто нерівними.
Після невеличкої паузи Великий терор, який особливо сильно вдарив по культурній еліті (до речі, ідентична ситуація була у кримських татар там за один день у 1937 році винищили чи не весь інтелектуальний цвіт нації). А не встигли охолонути стволи нквдшних наганів почалася Друга світова, і коток репресій пройшов уже по Західній Україні від виселення “небажаних елементів” до розстрілів в тюрмах.
Чи можна було якось запобігти цим трагедіям українства, які сукупно забрали життя понад 7 млн людей? Питання не риторичне: в реальних умовах ні, у випадку збереження незалежності так.
Життя під польською владою на Волині та Галичині було не мед але там і близько не сталося того, що пережила Наддніпрянщина
Життя під польською владою на Волині та Галичині було не мед але там і близько не сталося того, що пережила Наддніпрянщина. Отже, безсумнівно, якби Україна зуміла відбитися від червоної Росії, наші втрати були б на порядок меншими. Наприклад, у разі перемоги нашої союзниці Німеччини у війні. Або поразки більшовиків і тотальної дезінтеграції Росії.
Однак незалежна Україна стала б порятунком не лише українців (в широкому сенсі тобто всіх її жителів), але і Європи, а в перспективі і світу.
Найбільша в історії західної Євразії катастрофа Друга світова війна стала можливою лише тому, що її настання активно підштовхували з обох боків. Німеччина з Італією прагнули переглянути результати попередньої війни, а СРСР зруйнувати світ західного капіталізму взагалі.
Цілком очевидно, що реваншизму країн “осі” цілком вистачило б для розв’язування війни як такої: Муссоліні марив Середземномор’ям, а Гітлер східним “життєвим простором” незалежно від намірів Сталіна. Але не менш суттєвою (хоч і менш очевидною) є радянська відповідальність за війну.
По-перше, саме більшовицький переворот 1917 року, розпочата ними громадянська війна, звірства червоного терору та, що найважливіше, спроби вторгнення в Угорщину 1919-го та Польщу 1920 року викликали зворотну реакцію в Європі. Саме ультралівий радикалізм в Росії та його епігони в Німеччині, Угорщині та Італії (“червоне дволіття”) призвели до посилення популярності ультраправих радикалів. Без Леніна не було б Муссоліні та “Майн Кампф”.
По-друге, Радянський Союз на своїй території упродовж 20-х років в обхід умов Версальського миру кував німецьку воєнну міць. Та й “цивільна” торгівля з німцями активно велася до приходу нацистів до влади.
По-третє, у боротьбі за чистоту лав Сталін не дозволяв німецьким комуністам об’єднатися із соціал-демократами, чим полегшив перемогу НСДАП на виборах.
По-четверте, і це вже визнано в резолюції Європарламенту, саме змова Сталіна з Гітлером у серпні 1939 року відкрила шлюзи Другої світової війни. Гітлер напав на Польщу не тому, що не вірив в погрози Британії з Францією, а тому, що міг знехтувати ними. Пакт МолотоваРіббентропа усував небезпеку війни на два фронти.
І, нарешті, по-п’яте, з 17 вересня 1939-го до 21 червня 1941 року СРСР був цілком відкритим союзником Райху, за що у 1940 році ледь не зазнав англо-французьких бомбардувань (операція Pike). Польщу Берлін і Москва ділили спільними зусиллями, та й потім радянське паливо плескалося у баках німецьких танків і літаків.
Гітлер, можливо, почав би війну і без Сталіна. Але точно без радянської допомоги Німеччина не підкорила б Європу
Коротше кажучи, Гітлер, можливо, прийшов би до влади і без Сталіна та навіть почав би війну. Але точно без радянської допомоги Німеччина не підкорила б Європу. Без радянської сировини у Райху не було б сил для атаки і на сам СРСР, а без захоплених на кордонах припасів ресурсів для подальшої кампанії.
Ну і зрозуміло, без настільки повномасштабної війни не було б і трагедії Голокосту та інших масових убивств поза німецькими кордонами. Залишилися б живими і 8 мільйонів мешканців України.
А всього-то варто було Україні зберегти незалежність, як жодної радянської імперії не виникло б. Лише підкорюючи Україну, Росія набуває достатньої потуги для вторгнення в Європу як було у XVII столітті з Гетьманщиною та у ХХ столітті з УНР.
Далі без війни не було б і поділу Європи на дві частини, трагедій Берліна-1953, Будапешта-1956 і Праги-1968. Без комуністичної імперії не було б Холодної війни та вторгнення в Афганістан.
І, найімовірніше, теперішньої війни теж не було б.
Отже, незалежність України з 1918 року вберегла б світ і від війн, і Голодомору з Голокостом, і від решти жахіть. Падіння України автоматично означало посилення Росії ну а далі ви і самі все знаєте.
Україна бореться не лише за саму себе вона вберігає всю Європу, а в перспективі й світ від російської агресії. А то і від нової світової війни
І це підводить нас до розуміння справжньої важливості нашого сьогоднішнього опору. Україна бореться не лише за саму себе вона вберігає всю Європу, а в перспективі й світ від російської агресії. А то і від нової світової війни.
Уявімо на секунду, що Київ упав за три дні. Наступною жертвою стала б Молдова на неї вистачило б і трьох годин. А далі? А далі, розсмакувавши перемоги, Путін вдерся б до Естонії. Після цього Заходу, яким ми його знали, прийшов би кінець. Або в НАТО проковтнули б окупацію території їхнього члена (естонців менше, ніж мешканців Донецької агломерації, вони самі не впоралися б) і тоді світ занурився у хаос із перспективою Третьої світової в подальшому. Або Альянс відповів би, і Третя світова почалася б негайно. Спостерігаючи за виступами багатьох “голубів” на Заході, я все більше переконуюся, що між війною і ганьбою вони спочатку обрали б ганьбу, а війну отримали на додачу.
Але опір українців зламав цю схему, і саме тому, що ми завзято боронилися самі, нам почали допомагати інші. Без нас за нас ніхто б не впрягався. І допоки Україна зберігає свою незалежність Третьої світової не буде. Як не буде повторення Голодомору і Голокосту.
Цінуйте нашу незалежність на ній опертий мир у всьому світі.