Прорив у вивченні космосу: міжнародна команда астрономів здійснила перше точне визначення маси та відстані до унікальної планети-сироти. Цей космічний об’єкт вільно ширяє у міжзоряному просторі, не маючи власної зірки-господаря.
Планети-сироти, також відомі як вільні або міжзоряні планети, – це небесні тіла, які втратили гравітаційний зв’язок зі своєю зорею або ніколи його не мали. Їх надзвичайно складно виявити традиційними методами пошуку екзопланет через відсутність власного світла та зірки.
Єдиним надійним способом їх виявлення залишається гравітаційне мікролінзування. Це явище виникає, коли масивне тіло проходить перед далекою зорею, тимчасово підсилюючи її світло для спостерігачів на Землі.
Нововідкрита планета-сирота, що отримала одразу дві назви — KMT-2024-BLG-0792 та OGLE-2024-BLG-0516, спостерігалася одночасно. За її рухом стежили як наземні телескопи, так і космічний апарат Gaia.
Ключовим для успіху стало винятково сприятливе положення Gaia під час фіксації події мікролінзування. Спостереження з різних точок дозволили науковцям точно виміряти паралакс — видиме зміщення положення об’єкта. Це вперше дозволило подолати так зване “виродження маса-відстань”, що раніше було значною перешкодою.
Як зазначають автори дослідження, подія KMT-2024-BLG-0792/OGLE-2024-BLG-0516 виявилася майже перпендикулярною до напрямку осі прецесії Gaia. Ця рідкісна геометрія дозволила космічному апарату спостерігати явище шість разів протягом 16 годин.
За розрахунками вчених, маса цієї планети становить близько 22% маси Юпітера, що трохи менше від маси Сатурна. Відстань до неї оцінюється приблизно у 3000 парсеків, або майже 10 тисяч світлових років.
Спектральний аналіз підтвердив, що фоновою зорею була червона надгігантська зоря, світло якої тимчасово посилила гравітація планети-сироти. Це відкриття проливає нове світло на походження таких об’єктів.
Раніше більшість вільних планет вважали значно меншими за Юпітер, що підтримувало гіпотезу про їх формування в протопланетних дисках із подальшим викидом із систем. Проте відомі й масивніші об’єкти, які, ймовірно, є коричневими карликами — “невдалими” зорями.
Дослідники підсумовують, що бурхливі динамічні процеси всередині планетарних систем формують характеристики як пов’язаних зі зорями планет, так і тих, що були витіснені й вільно мандрують космосом.
Дослідження вільно плаваючих світів активно триває, розкриваючи їхню надзвичайну різноманітність. Наприклад, раніше телескоп “Джеймс Вебб” виявив планету-вигнанця, яка має яскраві полярні сяйва попри відсутність материнської зірки. Цей небесний об’єкт, значно масивніший за Юпітер, покритий хмарами з розплавлених силікатів.