Археологи почали відновлювати масивні дубові балки з надзвичайно добре збереженої споруди залізної доби, яку виявили біля річки Майн в Ашаффенбурзі.
Про знахідку, яка може дати нові дані про кельтську інженерію, торгівлю та поселення понад 2400 років тому, пише Heritage Daily.
Стародавню конструкцію випадково виявили у березні під час будівництва зливового водозливу біля мосту Віллігіс. Робітники натрапили на великі дерев’яні залишки, а фахівці Баварського державного управління охорони пам’яток визначили, що дубові балки датуються 372-352 роками до нашої ери. Поєднання віку, конструкції та стану збереження робить комплекс унікальним для Баварії та Німеччини.
Після кількох місяців підготовки археологи, реставратори та науковці вже відновили приблизно третину дерев’яних конструкцій. Кожну балку вручну від’єднували від споруди, після чого підіймали краном із котловану. Окремі дубові елементи мають довжину від 3 до 4 метрів і важать приблизно 200-250 кг.
Після вилучення фахівці очистили зволожену деревину та підготували її до вологого зберігання. Це має запобігти руйнуванню давніх колод під час подальшого дослідження.
Дослідники також проведуть детальне 3D-лазерне сканування кожної балки. На деревині збереглися сліди інструментів, зокрема сокир і тесел залізної доби, які дають змогу вивчати технології обробки деревини, що використовували кельтські майстри.
Частину дерев’яної конструкції та пов’язаної з нею кам’яної стіни планують зберегти й у майбутньому експонувати в музеї Стіфтсмузеум Ашаффенбурга. Водночас точне призначення споруди поки не встановили.
“Ми ще не знаємо призначення цієї споруди”, – сказала керівниця відділу археологічної спадщини Баварського державного управління охорони пам’яток доктор Стефані Берг.
Однією з версій є те, що масивна дерев’яно-кам’яна конструкція захищала під’їзний шлях, який з’єднував Майн із поселенням над річкою. На стороні споруди, зверненій до річки, археологи виявили дерев’яну платформу. Це може свідчити про те, що біля неї зупинялися човни для розвантаження або перевантаження товарів.
Основна конструкція складалася з міцних сухих кам’яних стін та каркаса з важких дерев’яних балок. Якщо ця інтерпретація підтвердиться, знахідка може дати інформацію про те, як кельтські поселення були пов’язані з річковим транспортом і торгівлею вздовж Майну.
Масштаб споруди свідчить, що її не зводили як тимчасову конструкцію на березі річки. Будівельники, ймовірно, спеціально пристосували її до складних умов вологого ґрунту. Для будівництва знадобилися планування, значна кількість робочої сили та організоване постачання матеріалів.
Дослідники вважають, що дуби могли зрубати й обробити в регіоні Шпессарт, після чого перевезти Майном до місця будівництва. Камінь для стін також доставили з іншого місця, а важкі балки потрібно було точно встановити в дерев’яному каркасі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Львівщині виявили артефакти IX-X століть
“Така споруда не була збудована просто так”, – зазначила Берг, наголосивши на значних трудових ресурсах та зусиллях, необхідних для її спорудження.
Зараз конструкцію вивчають археологи та фахівці з архітектури. Геоархеологи й археоботаніки досліджують відкладення, ґрунтові шари та рослинні матеріали, що збереглися на місці. Окремі фахівці займаються консервацією та аналізом артефактів і залишків конструкції.
Для додаткового наукового датування вже відібрали нові зразки, результати аналізу яких очікують. Баварське агентство з охорони навколишнього середовища також долучилося до досліджень і планує у вересні створити профілі ґрунтових шарів залізної доби для своєї колекції.
Зібрані дані можуть свідчити про те, що поселення в районі сучасного Ашаффенбурга близько 2500 років тому мало значні організаційні можливості. Будівництво вимагало координації робітників, доставки матеріалів із віддалених районів та участі кваліфікованих ремісників.
Археолог із британського Редінгського університету Кен Дарк вважає, що знайшов будинок, у якому провів дитячі роки Ісус Христос. 2000-річну споруду розкопав під руїнами Монастиря сестер-назаретанок.
Вивченню будинку в Назареті Кен Дарк присвятив 14 років. Встановив, що споруда датується I століттям нашої ери, а закладав її вправний майстер. Відомо, що батько Ісуса Йосип був теслярем, але в Новому Заповіті його також називали тектоном – майстром, здатним побудувати будинок.