Через сервіси з ремонту автомобілів у Рівному та Луцьку, які належать Андрію Біланчуку, пройшли сотні автівок для фронту. Тут їм роблять повний апгрейд і фарбують щодня від початку повномасштабного вторгнення. Разом із місцевою спільнотою “Відповідальні українці” підприємець також закуповує залізних коней за кордоном, закриваючи потреби різних підрозділів. Волонтер розповідає, які автівки найбільше котуються на передовій та чому часом простіше провести капремонт, ніж купити нову машину.
“В перші місяці приватні машини до нас взагалі не їхали”
В перші дні повномасштабного вторгнення Андрій Біланчук власник фірми AutoPlus через Фейсбук запропонував безкоштовний ремонт транспорту для тих, хто цього потребував. Розголос цей пост отримав неочікуваний реакцією стали тисячі лайків та перепостів. Тож майстрам сервісів з ремонту автомобілів додалось роботи.
Багато автосервісів тоді закрилось, бо було кілька прильотів по таких об’єктах. Але ми не зупинялись ні на день, порадились з працівникам і зійшлись на тому, що хлопці на передовій точно ризикують більше за нас, говорить Андрій. У Луцьку в нас 12 постів, тобто ми можемо одночасно стільки автівок обслуговувати, у Рівному 4, плюс ще є одна база на території Волинської області, яку ми використовували для грубих робіт зварювання, фарбування. В перший місяць приватні машини до нас взагалі не їхали, тільки ті, що були для потреб військових та територіальної оборони.
Віддала на потреби армії та місцевого волонтерського руху фірма і всі машини, що мала на торгових майданчиках. 14 вантажопасажирських Renault Master знадобились для евакуації цивільного населення і доставки допомоги з-за кордону.
Обшили буси бляхою, щоб убезпечити пасажирів від осколків при обстрілах, збили дерев’яні лавки і так вивезли приблизно 1200 мешканців Ірпеня, Бучі, Чернігова, Києва. Цими ж автомобілями закрили логістику по доставці в Україну гуманітарки, яку надавали в Польщі, і потім її розвозили по нашим містам. З часом для військових ми замінили буси на джипи машини закуповували за кордоном і давали їм друге життя.
Андрій додає, що напрацьовані роками зв’язки в європейських країнах давали змогу оперативно знаходити потрібні автівки. При відборі головним критерієм була притомна ціна та висока прохідність.
Перша вимога, що висувалась до машин, повний привід, пояснює співрозмовник. Пріоритетом також були пікапи, бо на платформу можна монтувати кулеметні установки, або довозити на ній до позицій зброю та боєприпаси. У зв’язку з попитом ціни дуже піднялись, наприклад, те, що коштувало 2 тис. доларів, зараз ледь не 4. Але шукали через інтернет, на аукціонах, наші партнери скидали нам позиції для покупки. Декілька авто мої друзі з-за кордону просто подарували і ми теж їх передали на фронт. Різні варіанти були за це період.
Купував власник AutoPlus транспорт для потреб військових і за власні кошти, допомагали з цим і місцеві підприємці, долучались до зборів і всі небайдужі.
“Робимо свою справу, бо нам тут все-таки легше і спокійніше, ніж на фронті”
Перед передачею автівок військовим спеціалісти AutoPlus доводили їх до ідеалу проводили повний техогляд та капітальний ремонт, встановлювали нову резину і фарбували в маскувальні кольори.
Машини зазвичай старі і необхідно в них все передивитись, починаючи від мотору, часом є необхідність підсилити кузов, тобто роботи чимало, підкреслює Андрій. Перші два місяці ми фактично день і ніч працювали, бо було багато запитів. В плані фінансів “підняти з колін” одну автівку може коштувати від 5 до 30 тис. грн. А може і один двигун обійтись дорожче.
Один з найскладніших проєктів для його команди, за словам Андрія, стало відновлення “Бичка” (ЗИЛ-5301). Машина знаходилась у розібраному стані, з пошкодженою мишами проводкою.
До нас з цією автівкою звернувся місцевий віськкомат, який її отримав в рамках транспортної мобілізації. “Бичок-третячок” був в стані металолому: лишились якісь елементи двигуна, кабіна, кунг був окремо, наголошує Андрій. Але основа, до чого “чіплятися”, була. Фактично десь за 80 тис. грн військові отримали відновлену повнопривідну вантажівку з високим кліренсом.
На сьогодні кількість автівок, що пройшли через автосервіси компанії Андрія, починаючи з кінця лютого, десь на рівні 400. Кілька його працівників, до речі, вступили до лав ЗСУ, і підключаються до ремонту автівок підрозділів, де служать.
Андрій розповідає, що за всіма історіями, пов’язаними з придбанням та ремонтами автівок, вже можна книгу писати, бо є і сумні моменти, і такі, що додають наснаги, щось робити далі.
Знаю точно, що п’ять машин, які через нас пройшли, підірвались на фронті. Наприклад, так сталося з Subaru, якою користувалися розвідники. Хлопці серйозно поранені, але до того вони цією автівкою користувались кілька місяців. Скидали мені відео свого побуту, писали, що якби не вона, то три дні б не їли, бо не могли б вибратися з позицій. І з поля бою бійці на машинах виїжджали не раз неушкоджені, хоч і під обстріл потрапляли. Оце найприємніші відчуття, коли дізнаєшся, що і завдання бійці, яким ми допомагали, виконали, і всі живі лишилися. Тож ми вважаємо обов’язком продовжувати робити свою справу, бо нам тут все-таки легше і спокійніше, ніж на фронті. Зараз не час думати про прибуток, головне для нас зберегти фахівців, виплачуючи їм зарплату, і допомагати армії. Тож працюватимемо, поки не переможемо, бо разом ми сила!