Коли хочемо звернутись до чоловіка і не знаємо імені, то гукаємо “чоловіче” чи “мужчина”.
А чи правильно це, пояснив мовознавець у своєму відеоуроці Олександр Авраменко.
“Чоловік” це – особа чоловічої статі, а мужчина – те саме, що “чоловік”. Отже, обидва слова можна вживати на позначення осіб чоловічої статі. Але це не зовсім так”, – пояснює Олександр Авраменко.
Якщо уважно придивитися, то біля слова “мужчина” у словнику є маркування – “розмовний, рідко” – це означає, що слово розмовне і рідковживане, а, отже, небажане, зазначив мовознавець.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кульчик чи сережка: мовознавець пояснив, в яких випадках говорити ці слова
“Висновок такий – вжити слово “мужчина” – не гріх, але краще особу чоловічої статі назвати чоловіком. Саме чоловіки, а не мужчини живуть у приказках. Наприклад: “Як чоловік жінку любить, то не хай і жінка доброю буде”, – підкреслив педагог.
Часто у громадських місцях чуємо звертання “жінко” або “жіночко”. Але подібні звертання є продуктом СРСР, коли перемогло маркування за статтю і віком – “дєвушка/женщіна”
У країнах Заходу вікові, расові та статеві ознаки використовуються лише для опису зниклої людини, померлої або тієї, що скоїла злочин. У решті випадків за основу береться соціальний стан заміжня або незаміжня. В Україні маємо використовувати слова “пані” до заміжньої жінки, а “панна/панночка/панянка до незаміжньої.