Дослідники розширили сідетський алфавіт із 26 до 31 літери завдяки новим археологічним знахідкам у давньому місті Сіде на південному узбережжі Туреччини, що дало науковцям нові можливості для дешифрування однієї з найменш вивчених мов Середземномор’я.
Нові символи виявили під час розкопок в античному Сіде, розташованому в районі Манавгат провінції Анталія. Керівниця археологічної місії професорка Феріштах Аланяли разом із лінгвістами Міхаелою Цінко та Альфредо Ріцца досліджують двомовні й багаторядкові написи, які можуть допомогти розшифрувати сідетські тексти після багатьох років невизначеності, повідомляє Arkeonews.
До останнього часу сідетська мова була відома лише за короткими написами на уламках артефактів та легендами на стародавніх монетах. Історики відносять її до анатолійської гілки індоєвропейських мов. Вона вважається спорідненою з лікійською та карійською мовами.
“Написів знайдено обмаль, і майже всі вони дуже короткі, буквально на один-два рядки. Це перетворювало дешифрування на суцільне пекло для дослідників. Проте останнім часом ситуація кардинально змінилася”, – зазначила Аланяли.
Важливим досягненням стало відкриття великих написів, які містять від 30 до 40 рядків тексту. Також науковці отримали у своє розпорядження двомовні написи. Такі тексти дозволяють порівнювати невідому мову з давньогрецькою та встановлювати значення окремих літер і слів через збіги в іменах, титулах та географічних назвах.
Під час досліджень учені звернули увагу на слова “Siruawn” та “Siruawan”, які регулярно повторюються в написах. Вони припускають, що ці слова були самоназвою міста Сіде.
Це відкриття має значення для вивчення історії регіону. Назва “Сіде” в анатолійських мовах означала “гранат”. Саме гранат був одним із головних символів міста та часто зображувався на місцевих монетах. Вирощування цього фрукта й сьогодні залишається важливою частиною сільського господарства провінції Анталія.
Античний Сіде відомий насамперед своїми грецькими та римськими пам’ятками. Водночас нові дослідження свідчать, що місто було розвиненим ще до появи грецьких колоністів. Сідетська мова має лувійське походження, а саме поселення існувало задовго до еллінізації регіону.
Давні перекази розповідають про переселенців із грецького міста Кіме, які після прибуття до Сіде перейшли на місцеву мову. Історики розглядають цей сюжет як свідчення сильного впливу автохтонної культури на новоприбуле населення.
Знайдені написи також показують, що сідетська мова залишалася в ужитку навіть після завоювань Олександра Македонського. Мешканці міста продовжували користуватися нею щонайменше до кінця II століття до нашої ери, попри поширення грецької мови в Анатолії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На каменях знайшли написи давньої цивілізації
Нові археологічні матеріали також дають підстави переглянути уявлення про культурний розвиток регіону. Вони свідчать про тісні зв’язки Сіде зі східними цивілізаціями ще до еллінізації.
“Ці артефакти наочно демонструють, що Сіде задовго до еллінізації був глибоко інтегрований у культурний та торговий простір могутніх східних імперій”, – вважають дослідники.
Підтвердженням цього стали дві давні печатки VII століття до нашої ери, знайдені в місті. Одна з них належить до новоассирійської традиції та була виявлена під час сучасних розкопок. Іншу, нововавилонську, італійські дослідники придбали у місцевих жителів ще до початку турецької Війни за незалежність. Ці знахідки свідчать про давні торговельні та культурні контакти Сіде зі східними державами.
В Ірані знайшли наскельне зображення істоти, яке частково нагадує людину, а частково – комаху. Щоб ідентифікувати зображену істоту археологам довелося викликати на допомогу ентомологів.