Дослідники припускають, що 10 000 років тому люди неоліту частіше споживали дрібних хижаків, ніж вважали раніше.
Археологи довгий час розглядали численні кістки дрібних хижаків, знайдені у неолітичних поселеннях Леванту, як залишки мисливців за хутром. Проте новий аналіз виявив іншу картину, передає IFLScience.
Лисиці та дикі кішки, як з’ясувалося, значно частіше потрапляли в раціон стародавніх людей. Нові дані свідчать про те, що цих тварин слід враховувати як дичину в подальших дослідженнях.
Під час переходу мисливців-збирачів Леванту до землеробства та скотарства, приблизно 15-11,7 тис. років тому, люди змінили свої харчові звички. Вони почали менше полювати на великих тварин, натомість частіше обирали дрібну здобич, зокрема птахів і риб. Археологічні знахідки підтверджують цю зміну: поселення тих часів рясніли кістками дрібних тварин.
Серед цих решток були кістки дрібних хижаків, таких як лисиці й дикі кішки. Спочатку вчені вважали їх свідченням полювання за хутром або використанням у символічних цілях. Відповідно, можливість їхнього споживання відкидалася.
Однак нове дослідження, проведене на ділянці Ахіхуд у Західній Галілеї, Ізраїль, дало інші результати. Було знайдено 1244 кістки, з яких 30% належали газелям, 12% – рудим лисицям, а 16% – дрібним хижакам, включаючи куниць, мангустів та борсуків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У пустелі виявили сліди людини, яким 120 тис. років
Багато останків мали ознаки обробки, зокрема сліди ножів. На лисицях 52% порізів вказували на оброблення, причому більшість їх було знайдено на плечових і стегнових кістках. Для диких кішок 83% порізів також пов’язані з обробленням м’яса, здебільшого на кістках ніг.
Крім того, на багатьох кістках були помітні сліди опіків, схожі на ті, що виявляють на кістках оленів. Це свідчить про термічну обробку м’яса для споживання.
Дослідження підтверджує, що дрібні хижаки, включаючи лисиць і диких кішок, були важливою частиною раціону неолітичних людей. Це змушує переглянути класифікацію цих тварин у контексті економіки та харчування того періоду.
У серпні 2020 року археологи виявили давні крем’яні знаряддя неподалік міста Дімона в Ізраїлі. Знахідки розповіли про напрямок міграції первісних людей.
Усі предмети були створені в техніці нубійської леваллуа, характерної для доісторичних жителів Африки. Їхній вік оцінили у 100 тис. років, а подібні в Ізраїлі зустрічають вперше. Вони засвідчили, що люди рухалися з Африки через пустелю Негев.