За даними уповноваженої у справах ЄСПЛ Маргарити Сокоренко, зараз у Європейському суді з прав людини зареєстровано понад 1100 позовів від українців щодо порушень прав людини з боку Росії на території анексованого Криму. Наскільки вагомими є рішення цього міжнародного судового органу після виходу Росії з-під його юрисдикції? Чи зберігає він взагалі свій вплив у часи глобальних криз? Про це ми розмовляємо із юристом-міжнародником Денисом Гончаром. В минулому викладач кафедри теорії та історії держави та права Національного авіаційного університету та депутат Київської обласної ради, сьогодні пан Гончар є головним юридичним консультантом Всеукраїнської громадської організації “Передові правові ініціативи” та одним із найбільш шанованих експертів галузі.
Як Ви вважаєте, чи залишаються сьогодні рішення Європейського суду з прав людини ефективними інструментами захисту прав людини?
Кожне рішення ЄСПЛ, як і раніше, є безпрецедентним інструментом міжнародного правового захисту. Навіть у часи глобальних викликів воєн, міграційних криз, пандемій Суд залишається одним із небагатьох міжнародних органів, до яких може звернутися кожна людина. Його рішення не лише впливають на конкретні справи, а й формують високі стандарти, якими керуються національні суди країн-членів Ради Європи.
Наскільки важливою є роль ЄСПЛ у контексті війни в Україні?
І в цьому контексті його роль залишається надзвичайно важливою. Навіть після виходу Росії з Ради Європи Суд продовжує розгляд справ, що стосуються періоду до вересня 2022 року. Це створює дуже значущий правовий прецедент: навіть країна, яка відмовляється дотримуватись рішень суду, не може уникнути юридичної оцінки своїх дій. Крім того, Суд консолідує докази порушень прав людини, які пізніше можуть бути використані в інших міжнародних юрисдикціях наприклад, у Міжнародному кримінальному суді.
Як Україна використовує практику ЄСПЛ у своїй національній правовій системі?
Практика Європейського суду з прав людини вже стала частиною української правової системи. Конституційний Суд, Верховний Суд і навіть суди першої інстанції часто посилаються на рішення ЄСПЛ. Це особливо важливо для захисту прав громадян у період воєнного стану, коли держава може тимчасово обмежувати певні права але тільки в межах, дозволених Конвенцією.
З якими викликами стикається ЄСПЛ у сучасному світі?
Найбільшою проблемою на сьогодні є невиконання рішень Суду. Деякі держави, зокрема Туреччина та Азербайджан, так само як раніше і Росія, ігнорують окремі його рішення. Інший не менш важливий виклик надто велика завантаженість суддів. В ЄСПЛ щорічно надходить понад 40 тисяч скарг. Звісно, що суд реформує порядок своєї діяльності, але механізм фільтрації скарг, на жаль, не завжди дозволяє оперативно реагувати на системні порушення.
Чи змінюється згодом тематика звернень до ЄСПЛ?
Так. Якщо раніше в його засіданнях домінували справи щодо тортур, порушень під час утримання під вартою чи обмеження свободи слова, то тепер дедалі більше позовів пов’язані з цифровими правами, міграційною політикою, доступом до медичних послуг та екологією. Наприклад, у 2023 році ЄСПЛ вперше виніс рішення, яке стосувалося кліматичних змін і визнало державу відповідальною за недбалість у цьому питанні.
У будь-яких умовах права людини це не абстракція, а першочерговий пріоритет, і вони особливо потребують захисту у найважчі часи. Отже, в умовах воєн та криз значення ЄСПЛ лише зростає.