Керівництво Росії проголошує, що воєнні цілі будуть досягнуті, а низка економістів вказує, що економіка РФ витримає довше, ніж українська. У такому контексті в Кремлі бачать мало підстав для серйозних поступок на переговорах.
Багато вищих посадовців і воєначальників вважають, що війна йде за планом, а зовнішні сигнали підтримки чи сумніву лише підсилюють переконаність Москви. Через це невизначено, чи прийме Кремль останні пропозиції миру від США, які, за оцінками аналітиків, мають ухил на користь Росії, але не гарантують виконання всіх її цілей.
Дипломат Борис Бондарєв описує процес, коли державна пропаганда поступово спотворює реальність для керівництва. За його словами, рішення, що формуються в «ехокамерах», можуть мати небажані наслідки, і це помітно під час війни.
Трансформація політичних фігур також свідчить про зміни всередині режиму. Колишній прем’єр і президент Дмитро Медведєв, який свого часу асоціювався з коротким ліберальним потеплінням, нині виступає в жорсткішому тоні, що аналітики пов’язують із бажанням уникнути політичного забуття.
Експерти по-різному визначають переломні моменти: від повернення Путіна до влади у 2012 році до анексії Криму 2014-го, але низка дослідників стверджує, що процес звуження думок почався ще раніше. До початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року чиновникам фактично було неможливо публічно виступати проти рішень Кремля.
За свідченнями, під час засідання Ради безпеки за три дні до вторгнення Путін закликав високопосадовців публічно підтримати його плани; є відомості, що один із близьких помічників, Дмитро Козак, висловив заперечення поза ефіром. Після тих подій Козак рідко з’являвся на публіці, його повноваження поступово перейшли до конкурента, а у вересні він пішов у відставку.
Дипломатична машина Кремля довгий час вимагала від посадовців повторювати офіційну версію подій та звітувати про її успішне поширення. Це сприяло формуванню серед керівництва враження, що зовнішній опір слабкий і перемога близька, що зменшує мотивацію до компромісів.
Паралелі проводять і з політичною ситуацією в США: деякі спостерігачі відзначають, що адміністрація стала більш однорідною в поглядах, а впливові фігури змінили свої позиції щодо України. Зокрема, аналітики звертають увагу на зміну риторики окремих політиків у Вашингтоні.
Оглядачі також констатують зростання репресій у Росії: арешти чиновників і силовиків стали частішими, а репресивні практики використовують для перерозподілу ресурсів і усунення конкурентів. Аналітики попереджають, що масовість таких практик не стверджує міці режиму, а може слугувати ознакою його внутрішнього розкладання.