Глибока фінансова криза прокотилася регіонами Російської Федерації, ставлячи їх на межу бюджетного колапсу. Ситуація, яка вже давно була складною, тепер значно погіршується під тиском зовнішніх факторів та внутрішніх проблем.
Найбільш загрозлива картина спостерігається у традиційно депресивних суб’єктах, таких як Калмикія, Марій Ел та Псковська область. Ці регіони десятиліттями залежали від федеральних трансфертів для свого виживання.
Наразі потоки фінансової підтримки скорочуються, а доступ до кредитів стрімко звужується. Хронічна заборгованість, відсутність інтересу інвесторів та зменшення субсидій створюють передумови для повноцінної бюджетної кризи без видимих шляхів виходу.
Проблеми промислових регіонів лише поглиблюють загальну негативну тенденцію. Вугледобувні території, зокрема Кемеровська область, цього року стануть одними з головних джерел втрат для федерального бюджету.
Падіння світових цін на вугілля, посилений санкційний тиск та остаточна втрата європейського ринку призводять до значного скорочення валового регіонального продукту (ВРП). За прогнозами, дефіцит бюджету Кемеровщини може сягнути близько 44 мільярдів рублів.
Хакасія опинилася у схожій пастці економічних негараздів. Нерентабельні шахти тут поєднуються із залежністю від коливань цін на кольорові метали.
Можливості місцевої гідроенергетики також обмежені, оскільки державна компанія «РусГідро» стикається з суперечностями між тарифним регулюванням та лобіюванням інтересів металургів.
Металургійні регіони також втрачають свою економічну стабільність. В Іркутській області падіння цін на алюміній та вугілля формує прогнозований дефіцит бюджету у розмірі 40 мільярдів рублів.
Тривала криза на підприємствах «Русалу» не залишає місцевій владі простору для оптимістичних прогнозів. Аналогічна ситуація спостерігається у Вологодській області.
Там ситуацію додатково ускладнює конфлікт між губернатором та власником «Северсталі», що призвело до відмови економістів оновлювати прогнози ВРП з 2024 року.
Окремим чинником тиску на федеральний бюджет стають регіони зі «специфічними ризиками». Астраханська область очікує падіння ВРП на 2,1%.
Ця негативна динаміка може зберегтися до 2028 року через виснаження нафтогазових родовищ та брак ресурсів для розробки нових. Прикордонні області також переживають значні зміни.
Курська та Бєлгородська області, які раніше вигравали від прикордонної торгівлі, перетворилися на прифронтові території. Вони тепер повністю залежні від державних дотацій.
Це свідчить про глибокі структурні зміни в економіці прикордонних регіонів, де колишні переваги обернулися колосальними втратами.
Загальна логіка для регіонів стає дедалі жорсткішою: сподіватися на підтримку з центру вже не доводиться. Федеральний бюджет, обмежений у ресурсах, зараз зосереджений передусім на війні проти України.
Внутрішній попит не зростає, а фінансові можливості населення та інвесторів не збільшуються. Для російських регіонів це означає одне – виживання в умовах відсутності підтримки та без видимих перспектив розвитку.