Спільні економічні інтереси підштовхують європейців до участі в Ормузькій коаліції, ініційованій президентом США Дональдом Трампом.
Цей союз поступово формується саме на підставі взаємної вигоди, пояснив політолог Володимир Фесенко, передає Gazeta.ua.
“Поки формат не визначений остаточно. Європейські країни прагнуть через переговорний процес, навіть у контакті з Іраном, розблокувати Ормузьку протоку. Тегеран пропускає деякі кораблі, демонструючи, що він може це робити. Тобто йде тактична гра. Американці показують Ірану: якщо той не погодиться, вони розблоковуватимуть протоку силоміць. А Іран натякає: ми готові домовлятися, але й ви підіть нам на поступки”, – сказав Фесенко.
Те, що Європа відгукується на пропозицію Трампа, зумовлено прямим економічним інтересом – необхідністю стабілізувати ринки. При цьому європейці намагаються переконати Іран, а американці вже заявили про готовність тимчасово зняти санкції з іранської нафти.
“Здавалося б, парадокс, але ціна нафти понад 100 доларів дуже непокоїть усіх. Це підштовхує до створення як дипломатичної, так і, можливо, військової коаліції”, – зауважив Фесенко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Палюче самовбивство: чому війна в Ірані за ніч “запломбувала” переговори по Україні та який новий жах породила
Цим же чинником визначається і певне “потепління” Трампа у відносинах із Білоруссю.
“Його інтерес пов’язаний із білоруським калієм. Криза в Ірані спровокувала низку галузевих криз: з алюмінієм, із добривами. Відповідно, попит на добрива посилюється. Ще один інтерес – нібито США хочуть відтягнути Лукашенка від Путіна. Проте я сумніваюся, що з цього щось вийде, з огляду на близькі та особливі відносини Лукашенка з Путіним і Китаєм”, – пояснив експерт.
Він припускає, що білоруський диктатор відчув у постаті Трампа свій шанс. Водночас очільник Кремля Володимир Путін теж не сидить склавши руки: його рішення надіслати військові літаки у повітряний простір Естонії може бути не випадковим.
“Хоча це не напад, а промацування систем реагування, зокрема ППО, Росія в такий спосіб демонструє м’язи на тлі затримання російських танкерів”, – підсумував Володимир Фесенко.
Ормузька протока – це найважливіша у світі “артерія” для транспортування нафти. Вона сполучає Перську затоку з Оманською затокою та Аравійським морем. Через цей вузький прохід (місцями всього 33 км завширшки) проходить близько 20% усього світового споживання нафти.
Конфлікт перейшов у гарячу фазу після того, як США посилили санкції проти іранського нафтового сектору, намагаючись повністю заблокувати експорт нафти з Тегерана. У відповідь Іран почав вдаватися до тактики затримання іноземних суден, звинувачуючи їх у порушенні навігаційних правил. Це стало прямою погрозою для світової енергетичної безпеки.
Президент США оголосив про створення міжнародної коаліції (Sentinel) для патрулювання протоки та конвоювання танкерів. Країни ЄС (зокрема Франція та Німеччина) тривалий час намагалися тримати дистанцію, аби не спровокувати пряму війну з Іраном і зберегти залишки “ядерної угоди”.
Стрибок ціни на нафту вище $100 за барель став “точкою невороття”. Європейська економіка, яка критично залежить від енергоносіїв, більше не може ігнорувати блокування протоки, що змушує Брюссель іти на зближення з Вашингтоном у військовому питанні.