В умовах повномасштабної агресії та руйнівних атак на міста й села, економіка України продемонструвала вражаючу адаптивність та стійкість. Проте, попри значні досягнення, країна стоїть перед низкою глибоких викликів, які вимагають негайних рішень. Незалежна оцінка економічної політики воєнного часу висвітлює як успіхи, так і проблемні зони, визначаючи ключові завдання для майбутнього.
**Оборонний Комплекс: Локомотив Інновацій та Зростання**
Український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) став справжнім інноваційним кластером, розширившись у 35 разів і досягнувши оціночної потужності в $35 мільярдів до кінця 2025 року. Понад 900 компаній, переважно приватних, забезпечують країну до 4 мільйонів безпілотників щорічно. Бюджет розвитку ОПК у 2025 році становив 85 мільярдів гривень, що сприяло масовому виробництву крилатих ракет, САУ “Богдана” та боєприпасів.
Крім того, 25 іноземних компаній вже локалізують виробництво військової продукції в Україні, а вітчизняний ОПК покриває 40% потреб Збройних Сил України. Це свідчить про значне зростання самодостатності та зміцнення обороноздатності країни.
**Міжнародна Підтримка та Фіскальна Стабільність**
Міжнародна підтримка залишається фундаментом оборони та фінансової безпеки України. До грудня 2025 року сума зобов’язань двосторонньої допомоги перевищила 430 мільярдів євро, з яких 332,4 мільярда євро вже надійшло, включаючи військову та фінансову допомогу від ключових партнерів, таких як США, Німеччина, Велика Британія та ЄС.
Фіскальний дефіцит країни послідовно знижується: з 27% ВВП у 2022-2023 роках до 20% у січні-листопаді 2025 року. Власні доходи бюджету покривають 57% фінансових потреб, що на 10 відсоткових пунктів більше, ніж попереднього року. Це стало можливим завдяки покращенню податкового адміністрування та зростанню економіки.
**Макрофінансова Стійкість та Співпраця з МВФ**
Україні вдалося зберегти валютну стабільність, з річною девальвацією гривні до долара США на рівні лише 1,8%. Це було досягнуто завдяки інтервенціям Національного банку та достатньому надходженню міжнародної допомоги, що дозволило нарощувати міжнародні резерви.
Ефективна співпраця з МВФ триває: Україна успішно виконала всі умови програми розширеного фінансування (EFF) на $15,6 мільярда. У листопаді 2025 року було погоджено нову чотирирічну програму на $8,1 мільярда, яка стане каталізатором подальшої міжнародної підтримки.
Важливим досягненням стала відмова від кабальної угоди 2015 року щодо ВВП-варантів, яку було переоформлено у звичайні єврооблігації. Це дозволить Україні уникнути виплат у розмірі до $80 мільярдів до 2040 року, відкриваючи шлях для майбутнього економічного відновлення без обтяжливих зобов’язань.
**Підтримка Бізнесу та Інституційні Реформи**
Держава активно підтримує бізнес через низку програм, таких як “Зроблено в Україні”, “Доступні кредити 5-7-9” та мікрогранти на власну справу. За січень-листопад 2025 року їх отримали майже 10 тисяч підприємців на суму 2,56 мільярда гривень. Також успішно розвиваються індустріальні парки, яких до кінця року налічувалося 113.
Україна продовжує шлях інституційних реформ у межах євроінтеграції, розпочавши переговори про вступ до ЄС. Це включає адаптацію законодавства у сферах правопорядку, судочинства, боротьби з корупцією та управління державними фінансами. Такі кроки є критично важливими для покращення інвестиційного клімату та підзвітності.
**Ключові Економічні Виклики**
Попри всі зусилля, економічне відновлення залишається повільним: реальний ВВП у січні-листопаді 2025 року зріс лише на 2,0%. Він досяг лише 78% від довоєнного рівня 2021 року. Ключовими перешкодами є високі безпекові ризики, дефіцит енергогенерації, нестача трудових ресурсів та жорстка монетарна політика.
Жодна з базових галузей економіки не відновила довоєнних показників, при цьому промисловість залишається найбільшим негативним чинником для ВВП. Внутрішні заощадження, що перевищують 10 трильйонів гривень, не трансформуються в інвестиції. Це значно стримує розвиток економіки.
Банківська система має значний потенціал, але її фінансове посередництво залишається низьким, а обсяг кредитування економіки становить лише близько 15% ВВП. Банки віддають перевагу інвестиціям в іноземні облігації або депозитні сертифікати НБУ замість підтримки національного бізнесу. Це є наслідком жорсткої монетарної політики та воєнних ризиків.
Валютний дефіцит також продовжує зростати, досягнувши 37 мільярдів доларів США інтервенцій НБУ за останні 12 місяців, що становить близько 21% ВВП. Ескалація бойових дій, руйнування енергетичної інфраструктури та невдачі валютної лібералізації посилили попит на валюту. Це призвело до того, що 20% інтервенцій НБУ покривають попит населення.
Політика Національного банку України щодо стримування інфляції виявилася неефективною: у листопаді 2025 року інфляція становила 9,3% річних, що вдвічі перевищує цільовий показник. Основні причини інфляції – зростання витрат виробництва та підвищення тарифів – знаходяться поза впливом монетарних інструментів, таких як облікова ставка.
Висока облікова ставка НБУ також призводить до значного зростання вартості обслуговування внутрішнього державного боргу. У 2025 році вона досягла 15,1% необоронних видатків бюджету, порівняно з 8,3% у 2021 році. Це суттєво обмежує фіскальний простір для фінансування життєво важливих оборонних та соціальних програм.
Українська економіка продовжує стикатися зі зростаючою імпортозалежністю, що призвело до торговельного дефіциту понад $40 мільярдів у 2025 році. Це значно більше порівняно з $20 мільярдами у перший рік війни, причому менше половини імпорту покривається експортом. Нещодавні пошкодження портової інфраструктури Одещини лише загострять цю проблему національного експорту.
**Пріоритети для Майбутнього та Рекомендації**
Для зміцнення стійкості країни необхідно максимально мобілізувати ресурси на обороноздатність та економічну стабільність. Держава має стати активним гравцем у стратегічно важливих сферах. Це означає збільшення державних інвестицій у критичну інфраструктуру, відновлення пошкоджених активів та забезпечення потреб ЗСУ.
Розвиток національного ОПК має стати беззаперечним пріоритетом внутрішньої економічної політики держави та дипломатичних зусиль на міжнародній арені. Інвестиції в нього, як зовнішні, так і внутрішні, повинні бути кардинально збільшені. Потенціал “данської моделі” фінансування виробництва зброї в Україні має використовуватися повніше, враховуючи зацікавленість Європи у зміцненні української армії.
Економічна політика для бізнесу повинна зосередитися на забезпеченні доступу до трудових ресурсів, фінансування та ринків збуту. Це включає відновлення ролі банків як інститутів фінансового посередництва, розширення програм державної підтримки та направлення міжнародної допомоги на розвиток підприємництва.
Необхідно також створити повноцінну систему страхування від воєнних ризиків за участю міжнародних донорів. Продовження податкових реформ має забезпечити справедливість системи та зниження корупції. Реформи у судовій та правоохоронній сферах критично важливі для покращення бізнес-клімату та залучення інвестицій.
Нарешті, конструктивна взаємодія монетарної та фіскальної політики є ключовою для макроекономічної стабілізації, сприяння економічному зростанню та зайнятості в умовах структурної кризи.