“Юнацтво” (англ. Adolescence) є найуспішнішим цьогорічним проєктом платформи Netflix. Британський мінісеріал спродюсований і написаний Джеком Торном і Стівеном Ґремом, знятий режисером Філіпом Барантіні. За жанром ця міні-сага є процедуральним детективом. Поліція заарештовує 13-річного Джеймі Міллера (Овен Купер) за підозрою у вбивстві однокласниці. Батько (Стівен Ґрем) й мати хлопця в шоці й розпачі. Джеймі тримають у поліцейській дільниці для допиту (роль детектива-інспектора Люка Баскомба виконує Ешлі Волтерс), а потім відправляють до дитячої психіатричної установи. Розслідування в школі Джеймі та опитування дитячого психолога Бріоні Арістон (Ерін Доерті) виявляють, що Джеймі глибоко травмований цькуванням через соціальні мережі, дотичні до інтернет-субкультури інцелів, замішаній на ворожому ставленні до жінок і агресивному мачизмі. Кожен епізод знятий одним безперервним дублем.
Прем’єра мінісеріалу відбулася на Netflix 13 березня. Пізніше відбулася онлайн-пресконференція з виконавцями головних ролей. На питання журналістів відповіли Стівен Грем, Овен Купер, Ерін Доерті та Ешлі Волтерс. Пропонуємо найцікавіші фрагменти розмови.
– Стівене, як виникла ця ідея?
Стівен Ґрем: Ми з Філом (режисером Філіпом Барантіні “Країна”) зняли фільм “Точка кипіння”, знятий одним кадром. Нас попросили зробити телесеріал в такому ж стилі. А до того я прочитав у газеті про випадок, коли молодий хлопець зарізав дівчину, а через пару місяців в новинах з’явилася історія, як хлопець на протилежному кінці країни теж убив дівчину. Це вразило мене. Що відбувається в суспільстві, де підлітки роблять подібне? Тож у мене виникла ідея про чотири епізоди, коли ми знаємо, що він це зробив, і тому питання не “хто?”, а “чому?”
– “Точка кипіння” мала величезний успіх, в тому числі завдяки використанню механізму “одного кадру”. Як ви працювали над “Юнацтвом”?
Стівен Ґрем: У перший тиждень ми аналізували сценарій, робили його своїм, розбирали стосунки та динаміку розмов. Якщо Овен думав, що він би сказав щось не так, то ми запитували: “А як би ти це сказав?” Адже ми не підлітки. Наступного тижня ми відрепетирували весь процес на камеру. А Філ і оператор Меттью Левіс ретельно розробили дорожню карту того, що має робити камера. А потім цілий тиждень ми працюємо з камерою. Зрештою, настає останній тиждень, коли ви поєднуєте обидва середовища, так що у вас є спонтанність і ця вісцеральна енергія, з якою ви зазвичай граєте на сцені. Але також є натуралізм, реалізм. Кожна окрема частина є невід’ємною частиною цілого. Це один з найбільш вільних досвідів акторської роботи, який я мав.
– Скільки дублів зазвичай було потрібно?
Ешлі Волтерс: Ну, у вас є 10 дублів. Коли я приїхав, у мене боліла спина, тому я не біг на знімальний майданчик. А потім я потрапив туди і зрозумів, наскільки це важко. Кожен підхоплює м’яч. Як швидко він його передає або як довго затримує – не має значення. І коли ти його впускаєш, хтось підхоплює. В ту хвилину, коли я почав просто реагувати на те, що відбувається, вірити в те, що я знаю текст, – тоді це стало вільним і дивовижним.
– Овене, підлітковий вік позначений моментами глибокої вразливості та самопізнання. Чи була якась конкретна сцена, яка здалася тобі найскладнішою?
Овен Купер: Третя серія з Ерін, де я повинен підійти до неї і налякати її. Це було поза моєю зоною комфорту. Але після двох тижнів репетицій я справлявся з цим завдяки допомозі Філа й інших.
– Стівене, ви суміщали гру з написанням сценарію і створенням епізодів. Як це працювало?
Стівен Ґрем: У мене з’явилася ідея, як спалах блискавки. Ми з Філом їхали в машині. І я подумав: “Це може бути саме так”. І почав розповідати їм про перший епізод. Хотіли зняти поліцейську процедуральну драму, яка не була б звичайною процедуральною драмою. У детективах зазвичай розглядають ситуацію з погляду родини жертви. Але ми хотіли показати оповідь очима дитини, яка вчинила злочин, усунути кліше, які є в драмі такого роду. Батько не був жорстоким, мама не була алкоголічкою, хлопець не зазнав якогось насильства з боку іншого члена сім’ї.
– Ешлі та Стівене, ви обидва батьки. Чи вплинула участь у серіалі на те, як ви ставитеся до виховання власних синів?
Ешлі Волтерс: Для мого героя, інспектора Люка Баскомба, все так: він вривається у двері, бачить цю дитину і відчуває себе батьком. І він хоче знати чому, оскільки боїться, що його власні діти підуть цим шляхом. Думаю, що кожен батько, який подивиться цей фільм, відчує те саме. Ви говорите: “Я працюю, заробляю гроші, оплачую рахунки, ми ходимо ганяти м’яча на вихідних”, але як часто ви можете сісти і поговорити зі своїми дітьми про те, що відбувається з ними?
Стівен Ґрем: Ви завжди дивитеся на таке і думаєте: “Це з ними, але не з нами”. Але це може статися у вашому домі. Ми хотіли показати Міллерів порядною, працьовитою, люблячою сім’єю. Хотіли зробити їх людьми, що живуть по сусідству. Я думаю, що один з головних аспектів, як Ешлі красномовно сказав – спілкування. Нашою головною метою, нашим обов’язком було спробувати створити таку розмову в сім’ї, з підлітками, з батьками і матерями, щоб вони говорили зі своїми дітьми. Подобається нам це чи ні, світ, в якому ми живемо – зовсім інший, ніж той, в якому проходило наше дитинство. Ґаджети навчають і виховують наших дітей так само, як і ми, якщо не більше.
– Що можна зробити, щоб подолати нещастя, спричинене сьогоднішньою одержимістю соціальними мережами в дітей?
Овен Купер: Я завжди в соціальних мережах, я того ж віку, що й Джеймі. Але дивовижна розмова Ешлі з хлопчиком Амарі в другій серії, розмова про Ендрю Тейта, про вподобайки і про те, що вони означають, – одна з речей, яка шокує всіх, тому що навіть я про це не знав. Ось що соцмережі роблять з людьми мого віку.
Стівен Ґрем: У нас немає відповідей, але ми можемо принаймні почати розмову про те, як вирішити цю проблему. Давайте подивимося правді в очі: ми не створювали якусь інопланетну драму на Марсі. Мова про нашу реальність. Молоді хлопці різали, вбивали молодих дівчат. Тож нам потрібно звернути на це увагу.
Ерін Доерті: У цьому й полягає сміливість цього твору: він не вводить в оману. Найкраще мистецтво має безліч відповідей. “Юнацтво” – одна з таких робіт.
Ешлі Волтерс: Це початок. Я не можу уявити, щоб батьки після того, як подивляться серіал, не зайшли до кімнати дитини, щоб запитати: “Ти в порядку?” Насправді це все, про що ми можемо просити.
– Овен, ваша гра в третьому епізоді була справжніми емоційними американськими гірками. Як ви керували сумом, люттю, болем у цій сцені?
Овен Купер: Спочатку було лячно, бо ця серія була першою, яку ми зробили так. Але я не дивився на Стівена як на Стівена, а як на свого батька, і дивився на Ерін як на психологиню Бріоні Арістон. Отже, злість, яка виходить від Джеймі, є правдивою, тому що Бріоні просто заводила мене протягом години.
Стівен Грем: Інша річ, що Овен за мільйон миль від Джеймі. Він один з наймиліших дітей, яких ви коли-небудь зустрічали. Він походить з чудової сім’ї, яка його підтримує, любить. І вони з Філом інтенсивно працювали, щоб витягнути з нього цю роль, тому що вона для нього чужа. Овен не з тих дітей, які стоять і кричать комусь в обличчя. Це також дуальність персонажа, якого ми створили, світле і темне всередині нього. В Овені є потрібні елементи, але також є частини, які не мають нічого спільного з персонажем, якого він грає. Але ось ми закінчили перший епізод, ми всі розбиті на шматки, хтось плаче, а потім ви питаєте: “Де Овен?” – “Нагорі, грає”. Він просто пірнає. А ми всі глибоководні водолази, і нам потрібно півтори години, щоб декомпресуватись. А йому ні. Він уже нагорі, грає з дитячим психологом, який за ним наглядав. Він не усвідомлює, яку магію творить у своєму віці. Має унікальний талант, який буває раз у поколінні.
– То як знайти талант, який трапляється раз на покоління?
Стівен Ґрем: Ну, ви дивитеся на 500 дітей на плівці. Було закинуто величезну сітку, ми переглянули силу-силенну касет. І серед усіх виринула ця перлина. П’ятеро потрапили до короткого списку, і ми провели одноденний воркшоп. Але унікальним є те, що відбулося після того, як ми відібрали Овена. Іншим чотирьом кандидатам, як це заведено в нашій галузі, мали б сказати: “Дякуємо, що прийшли, ви молодці, удачі. Побачимося наступного разу”. Ми так не робили. Я одразу сказав: “Ці п’ятеро хлопців зніматимуться”. Кожен отримав роль.
– Овене, як ви захопилися акторською справою і як ви дізналися про це прослуховування.
Овен Купер: Мені зараз 15. Спочатку я хотів бути футболістом. А потім, не знаю як, коли мені було 11, просто клацнуло в голові, що я хочу займатися акторством. Я ходив на уроки драми в Манчестері раз на тиждень, і це додало мені впевненості, вивело з зони комфорту. А потім настає підлітковий вік, і це трохи відкриває очі. І тоді я відправляю касету, не очікуючи нічого у відповідь, а потім через місяць отримую відповідь від Філа.
– Ешлі, розкажіть, як це – працювати з таким яскравим молодим актором?
Ешлі Волтерс: Для мене це повністю відродило акторську майстерність. Всередині мене повільно згасало світло, а коли я прийшла на знімальний майданчик і побачила Овена, згадала, що таке акторство. Він був таким чистим. З роками нагромаджується рутина, ти весь час думаєш про ремесло, про те, якою буде твоя наступна робота, про те, про се. А він просто з’являється, так невимушено. Якщо у вас є діти, ви пам’ятаєте моменти, коли ви дивитеся, як вони граються в кутку, і вони такі вільні, і ви вірите у все, що вони роблять. Це те, до чого ми всі намагаємося дійти.