14 лютого ми зі знімальною групою були в Маріуполі. У кав’ярні Baker Street готували епізод документального фільму про 18-річного Миколу. 2014-го, після звільнення міста від окупантів, хлопець підірвався на снаряді. Втратив обидві ноги та руку. Це не завадило після реабілітації займатися спортом. Брав участь у змаганнях із плавання серед людей з інвалідністю, неодноразово перемагав.
Коли Микола досяг повноліття, вирішив організувати родинний бізнес. Полюбляв куховарити. Вправно та швидко чистив картоплю однією рукою. Мріяв навчитися випікати солодощі, зокрема кремові торти. Щоб надихнути юнака на навчання, ми організували майстер-клас у кав’ярні. Там його навчили робити пряники. Спочатку виготовляв форми з тіста, а потім розфарбовував їх кольоровою глазур’ю. Кухарським мішком із насадкою орудував, наче художник пензликом.
Останнім часом у Маріуполі з’явилося багато кав’ярень, говорив Микола. Розумію, що почати бізнес із нуля буде важко. Крім того, тістечка мають невеликий термін зберігання. А ось медові пряники залишаються свіжими упродовж пів року. Їх легко надсилати в інші міста. Можна придумати свою родзинку. Наприклад, випікати пряники-пазли, що є частинами мапи України.
Минуло 10 днів, і Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Кав’ярня Baker Street припинила роботу. Микола та його родина досі не змогли евакуюватися з міста, захопленого ворогами. Раз на тиждень вони отримують продукти за картками. А в мене на столі досі лежать два пряники-зірочки з Маріуполя, виготовлені кондитером-початківцем.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу “Країна”, оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за “ковідну тисячу”