З 31 жовтня
– Це перший в історії фільм, який розповідає про радянську каральну психіатрію, – каже режисер драми “БожеВільні” Денис Тарасов, 40 років. Дія його повнометражного дебюту відбувається в 1970-х. Через любов до забороненої в СРСР західної рок-музики головний герой Андрій Довженко отримує клеймо “антирадянський елемент” і потрапляє до психіатричної лікарні. Постає перед вибором: співпрацювати з КДБ й повернутися до сім’ї чи кинути виклик системі, за сюжетом.
– Радянський Союз використовував медичні заклади як в’язниці. Запроторював туди всіх, хто не сподобався режиму – від дисидентів до випадкових громадян. Їм ставили вигаданий діагноз “млявоплинна шизофренія” та катували величезними дозами ліків, – продовжує Денис Тарасов. – На жаль, світові тиранії досі застосовують подібні методи, зокрема й Росія щодо українських в’язнів.
За словами авторів фільму, всі персонажі – збірні образи, які мають реальних прототипів. В основу сценарію поклали спогади жертв репресивної медицини. Одним із консультантів був психіатр, колишній дисидент і політв’язень Семен Глузман, 78 років.
Знімальний процес відбувся 2021 року. Більшість сцен фільмували у старому корпусі київської психіатричної лікарні. Світова прем’єра пройшла торік на Варшавському кінофестивалі, де драма отримала спеціальну згадку в конкурсній програмі Competition 1-2 та приз глядацьких симпатій.
Прокат фільму “БожеВільні”, режисер Денис Тарасов
1, 2 листопада
Драматичний етюд “Коцюбинський. З глибини” готує режисер-дебютант 20-річний Станіслав Іванов. Він – студент четвертого курсу Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого в майстерні Богдана Струтинського, генерального директора-художнього керівника Київського національного театру оперети. Цьогоріч виграв грант президента України молодим діячам у галузі театрального мистецтва на створення вистави за новелою письменника Михайла Коцюбинського “Сон” 1911 року.
Головний герой Антін потребує краси, але оточений буденністю та давно не має порозуміння з дружиною Мартою. Одного ранку прокидається повністю зануреним у себе. Його розповідь про свій сон призводить до сварки, за сюжетом.
– Ідея інсценізації творів Михайла Коцюбинського виникла на початку другого курсу. Спочатку це була історія з шести новел, об’єднаних листами автора, – говорить Станіслав Іванов. – Коли Богдан Дмитрович запропонував узяти участь у конкурсі на грант, знову виник Коцюбинський. Я обрав один з його найжиттєвіших творів.
Складність у тому, що мало діалогів. Доводилося змінювати, дописувати текст. Коцюбинський – синонім краси. Інколи це заважає. Надто мелодраматичний. Поставили собі завдання зламати стереотипний ліризм. За ним є поле битви пристрастей, страхів, розбитих ілюзій та нездійснених надій.
У виставі оголюємо загальновідомі факти нашого звичного буденного життя. Наголошуємо на банальних простих ритуалах. Наприклад, що сніданок чи вечеря з коханою людиною – це не просто даність, а пазл, з якого складається гармонія і щастя.
Прем’єра вистави “Коцюбинський. З глибини”, режисер Станіслав Іванов
18:00, Київ, Національна оперета України, вул. Велика Васильківська, 53/3
До 3 листопада
Спеціальний приз журі Каннського кінофестивалю отримала у травні іранська драма “Насіння священного інжиру”. Розповідає про суддю, змушеного виносити протиправні смертні вироки учасникам протестів проти влади. Коли зникає його пістолет, він починає підозрювати у крадіжці дружину і двох дочок, за сюжетом.
Напередодні світової прем’єри режисеру 51-річному Мохаммаду Расулофу довелося втекти з рідного Ірану, де його засудили до восьми років позбавлення волі, побиття батогами та штрафу з конфіскацією майна. Кінематографіста звинуватили в тому, що фільмував без отримання ліцензії, а акторки не носили хіджаб належним чином.
Мохаммад Расулоф приїде до Києва й очолить журі міжнародного конкурсу кінофестивалю “Молодість”, а його стрічку покажуть поза конкурсом. Загалом з 26 жовтня до 3 листопада продемонструють понад 100 ігрових і документальних повнометражних і короткометражних робіт. Серед десяти дебютних повних метрів міжнародного конкурсу – українська драма “Медовий місяць” режисерки 37-річної Жанни Озірної, прем’єра якої відбулася у вересні на Венеційському кінофестивалі. У фільмі йдеться про молоде подружжя, що опиняється в пастці у власній квартирі під час російської окупації міста.
– “Насіння священного інжиру” – безумовно, видатна подія у світовому кінематографі. А “Медовий місяць” – помітний український дебют, – каже програмер фестивалю Богдан Жук. – “Молодість” присвячена дебютантам і відображає наймайстерніші фільми перспективних режисерів. Також представляємо широкий спектр міжнародного кіно.
53-й Київський міжнародний кінофестиваль “Молодість”
Київ
Кінотеатр “Жовтень”, вул. Костянтинівська, 26
Будинок кіно, вул. Саксаганського, 6
5, 6 листопада
Два концерти в Національній філармонії України дасть фолкгурт “Пиріг і Батіг”. Фронтмен колективу 45-річний Мар’ян Пиріг досліджує українську поетичну спадщину та на її основі разом з академічними виконавцями створює камерну музику. Називає її співаною поезією.
На концертах прозвучать композиції з трьох альбомів гурту – “Сьпівомовний” 2021 року на вірші Степана Руданського, “Зелений” 2023-го на поезію Богдана-Ігоря Антонича та “Замордовані. Подзвін перший” 2024-го на тексти знищених радянським режимом авторів. Також будуть твори з майбутніх платівок – другої та третьої частини триптиха “Замордовані” та збірки колядок “Колядницький”.
– Музика має терапевтичний ефект. Ділюся тим, що мене набуло та зцілило. Проєкт нескромно позиціонуємо як просвітницький, – говорить Мар’ян Пиріг. – Нещодавно гурту виповнилося п’ять років, тож плануємо ділитися своїми набутками за сей час. Київськими виступами розпочинаємо невеличкий тур. Такі зали, як філармонія, передбачають певну уважність слухача. Нам це імпонує, бо ретранслюємо матеріал, який вимагає посиленої уваги.
Основа наших творів – це поезія. Довкола неї вибудовуються музичні форми, котрі мають виокремити основні сюжетні лінії. Тобто поезія диктує драматургію до музики. Тому роботу над альбомами порівнюємо з чимсь кінематографічним із певним сценарієм і концепцією. У стилях себе не обмежуємо. Не нехтуємо й академічними напрямами.
Концерти гурту “Пиріг і Батіг”
19:00, Київ, Національна філармонія України, вул. Володимирський узвіз, 2
6, 13 листопада
39 днів у шлюбі з царем Сінадабом прожила принцеса Зобеїда. Тоді жрець Абдалак відкриває їй таємницю. Виявляється, її коханий – лихий чарівник, який на 40-й день перетворює жінок на корів. Такий сюжет комедії масок італійського драматурга, творця жанру ф’яби Карло Ґоцці “Зобеїда” 1763 року. Уперше в Україні у жовтні її поставила режисерка-дебютантка 34-річна Тетяна Арсірій.
Український переклад п’єси здійснив поет Віктор Шило. Маски персонажів актори робили власноруч. Слоган постановки: “Хто хоче правди, не боїться сліз”. Режисерка описує її як трагедійну казку для дорослих і дітей.
– П’ять років тому ми з художньою керівницею Анастасією Ходаківською загорілися ідеєю зробити в Києві комедію дель арте. Через сумніви не наважувалися. За цей час змінилося все, але мрія залишилася, – розповідає Тетяна Арсірій. – Цієї зими почали шукати перекладача п’єси. Хтось казав, що це надскладно. Хтось, що це рік роботи. Хтось робив переклад декількох сторінок, але нам не подобалося. Коли Віктор Шило переклав перші сторінки, ми ахнули від краси. За два місяці переклад був у нас на руках. Далі кастинг, репетиції, діалоги з художниками, пошив костюмів, декорації, пошук продюсера тощо.
Ми не брали гранти й не просили в консульств гроші на переклад, тому що це час. З нашими реаліями хочеться вже і зараз. А ще – по-своєму. Незалежно, вільно, не чекати затверджень. Тому це перший досвід не тільки режисури, а й інвестування.
Вистава “Зобеїда”, режисерка Тетяна Арсірій
18:30, Київ, театральний простір “Підвал культури”, вул. Олеся Гончара, 30а
8-19 листопада
Сім міст охопить концертний тур із презентацією третього альбому інді-рок-гурту Vivienne Mort. Перша за шість років платівка “Фата” з рефлексією на події повномасштабної війни вийшла 30 серпня. Попередній альбом “Досвід” випустили 2018-го. Наступного року гурт оголосив про призупинення діяльності, а ще за два провів прощальний тур. 2022-го творча пауза закінчилася.
– “Фата” – концептуальний альбом, – каже вокалістка й авторка пісень Vivienne Mort 35-річна Даніела Заюшкіна. – Усі 13 пісень об’єднані єдиним задумом і стоять у такому порядку невипадково. Слухаючи їх, ви проживете з головною героїнею два роки її життя, перетворення її свідомості та несвідомості. Так складеться історія, що умовно ділиться на три частини. Перша – усвідомлення та адаптація до нової реальності, друга – прощання зі старою реальністю та розквіт почуттів, третя – пошук себе та віри в майбутнє. Звісно, це лиш один із варіантів прочитання.
Назва має два значення. Перше – це головний убір нареченої, який закриває її від усього світу і який вона знімає, звільняючись. Фата – символ покірності й обіцянки коритися своєму чоловікові. Друге – доля, жереб. Україна не може переобрати свій жереб через територіальні умови. Попри фатальне сусідство з імперією загарбників, вона прийняла свою fata гідно, не бажаючи бути “нареченою нелюба” та вступивши в боротьбу з найбільшим світовим злом.
Презентації альбому “Фата” гурту Vivienne Mort
Житомир, Вінниця, Рівне, Львів, Чернівці, Тернопіль, Київ
9-10 листопада
50 поетів різних поколінь – від 85-річного Ігоря Калинця до 23-річного Артура Дроня – зберуться на першому фестивалі “Земля поетів”. До них приєднаються автори з Польщі, Литви та Хорватії. Чотири зали в єдиному просторі локації FestRepublic назвуть на честь Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки та Василя Стуса.
Літературну програму доповнить музична – виступи поета та прозаїка Юрія Андруховича та гурту “Карбідо”, музиканта й перекладача Віктора Морозова і “Четвертого кута”, колективів “Мертвий півень”, “Пиріг і Батіг”, “Кому вниз” та Nazva. А в межах проєкту “Голоси землі поетів” можна буде почути класичну українську поезію, вірші XX століття в авторському виконанні та твори авторів, які загинули через російську агресію. Загалом заплановано понад 50 подій. Гасло фестивалю – “Поети творять націю”.
– Українські поети формують найважливіші сенси, а жорстока доба викрешує з їхнього слова зброю. Вірші стають оберегами, молитвами, піснями, – говорить засновниця фестивалю, письменниця та видавчиня Мар’яна Савка, 51 рік. – Наша місія – бути ґрунтом, з якого проростають важливі сенси. Головною концепцією заходу є спадкоємність поколінь.
Поетичний фестиваль “Земля поетів”
Львів, культурний простір FestRepublic, вул. Старознесенська, 24-26
10, 24 листопада
З нагоди 60-річчя фентезі-роману “Чарлі і шоколадна фабрика” валлійського письменника Роальда Дала мюзикл 2013 року на його основі цього вересня вперше поставили в Україні. За сюжетом, бідний хлопчик Чарлі Бакет знаходить золотий квиток у шоколадному батончику та потрапляє на екскурсію фабрикою ексцентричного кондитера Віллі Вонки.
Виставу з лібрето в перекладі Віктора Морозова грають у супроводі оркестру. Сценографія Юлії Зауличної втілює простори міста й фабрики, що втрачають сірі барви буденності й наповнюються яскравими кольорами інтер’єрів та мрій головного героя.
– Можна просто насолодитися візуальним і музичним супроводом та посміятися, а можна поговорити з дітьми на тему саморозвитку, – каже режисерка 29-річна Наталія Сиваненко. – Театральна інтерпретація книжки не схожа на кіноекранізації, особливо на версію з Джонні Деппом. Ми більше акцентували на сенсі твору – вміння в найважчих обставинах зберегти смак життя, світло й чистоту всередині себе.
Тема батьків і дітей актуальна в будь-які часи: як не зашкодити своєю любов’ю, а підтримувати та розвивати найкраще. Але головний меседж – не втратити той смак шоколаду, про який мріють усі, відчувати його у дрібницях і в них знаходити щастя.
Мюзикл “Чарлі і шоколадна фабрика”, режисерка Наталія Сиваненко
10 листопада, 16:00; 24 листопада, 12:00, 17:00, Львів, Національний театр ім. Марії Заньковецької, вул. Лесі Українки, 1
14-17 листопада
Виданням про культуру присвятять новий книжковий фестиваль “Фундамент”. В атріумі Українського дому розгорнуть тотальну артінсталяцію – стилізований простір книгозбірні. В одній локації планують зібрати найбільший масив нонфікшну про візуальні та пластичні мистецтва, театр, кіно, урбаністику, музику, а також видання з гуманітаристики та філософії, альбоми та каталоги.
Фестиваль матиме чотири складові: виставкову, подієву, презентаційно-ярмаркову та спецпроєкти. У фокусі буде модернізм як культурно-стильове явище. Кураторки проєкту – культурні менеджерки Анастасія Євдокимова та Богдана Неборак.
– Книжки – один із ключових елементів у формуванні та еволюції культурного процесу. Наче цеглини, вони зміцнюють фундамент існування нації. Тому фестиваль Українського дому не тільки представить розмаїття видань про культуру, але й запросить до діалогу з культурою через книжку, – говорить директорка закладу Ольга Вієру, 58 років. – Фестивальні події розкриють значення модернізму на прикладах із різних сфер і простежать зв’язки між його проявами. Модерністська культура підсумувала досягнення попередників, запропонувала нові морально-етичні орієнтири та сформувала візію майбутнього.
Книжковий фестиваль “Фундамент: історії про культуру”
Київ, Національний центр “Український дім”, вул. Хрещатик, 2
З 21 листопада
15-річна Тоня 1998-го переходить зі школи в центрі Києва до іншої в спальному районі. Закохується в однокласника Журіка та його друга Саню, а водночас потерпає від переслідувань колишнього хлопця-аб’юзера, через якого змінила навчальний заклад. Вона – головна героїня драми “Назавжди-назавжди”. Світова прем’єра дебюту режисерки та кліпмейкерки Анни Бурячкової відбулася торік на Венеційському кінофестивалі. Знімала 2021-го.
– У перші місяці повномасштабної війни ми наче втратили будь-який сенс роботи над фільмом, тож його довелося перевинайти, – каже Анна Бурячкова. – Раптом усвідомила, що ми, колишні підлітки та молодь 1990-х, і є рушійною силою, критичною масою змін, боротьби та захисту.
Бути підлітком означає, що кожна частина твого життя існує лише тут і зараз і залишатиметься такою назавжди, як і кожні стосунки та драма. Ставши дорослими, доводиться усвідомити: єдине визнання і любов, яких направду потребуємо, мають приходити від нас. Таке розуміння вимагає прийняття самотності та відповідальності за власне життя.
Ця стрічка – пісня любові, присвячена розгубленим підліткам кінця 1990-х. Виросли серед пострадянської руїни, засвоївши правило: якщо тебе ніхто не полюбить, ти не виживеш. У пошуках любові та верифікації свого існування в очах інших ми толерували насильство та несправедливість. Це присвята тим, хто навчився обирати себе, відстоювати власні кордони як у приватному, так і в суспільному житті, а головне – на рівні країни та нашої незалежності.
Прокат фільму “Назавжди-назавжди”, режисерка Анна Бурячкова
30 листопада
– Головний акцент балету – на внутрішній подорожі Аліси. Її прагнення знайти своє місце у світі резонує найбільше, – говорить хореографка-постановниця 26-річна Катерина Курман. Для театру “Київ Модерн-балет” переосмислює мовою танцю “Алісу в Задзеркаллі” 1871 року. У романі англійця Льюїса Керрола семирічна Аліса через дзеркало в кімнаті потрапляє в інший світ. Фантастична країна схожа на велетенську шахівницю, а її мешканці – на живих шахових фігур. Дівчинка має пройти цю гру та стати королевою, за сюжетом.
– Героїня бажає віднайти внутрішній спокій і відчуття належності, – продовжує Катерина Курман. – Світ, у якому вона опиняється, викривлений і неоднозначний. Відображає нашу реальність, де немає чітких меж між чорним і білим, багато відтінків сірого. Ми самі формуємо її діями та думками.
Ключова ідея балету – внутрішня сила людини. Кожен здатен подолати всі труднощі на своєму шляху, але спершу треба перемогти самого себе, навчитися керувати страхами та знайти гармонію в хаотичному світі.
Автор музики до вистави Іван Гаркуша поєднав у композиціях вокал, акустичні й електронні інструменти. Сценограф Данило Василенко розробив конструкції з вікнами, які створюють ілюзії руху поїзда, будинку та школи. Головний образ постановки – лабіринт, що відображає підсвідомість.
Прем’єра балету “Аліса в Задзеркаллі”, постановниця Катерина Курман
18:00, Київ, Міжнародний центр культури і мистецтв, вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1
До 19 січня
До виставки в PinchukArtCentre увійшли роботи 21 номінанта на 7-му міжнародну премію Future Generation Art Prize, яка демонструє актуальні творчі тенденції нового покоління художників. Серед учасників – двоє представниць України.
– Отримали понад 12 тисяч заявок зі 187 країн, – розповідає артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф, 45 років. – Премія поєднує зіркових авторів із менш відомими та засвідчує, що у світовому мистецтві зростає роль представників незахідних країн. У цьогорічному конкурсі їх 15.
– Щодва роки експозиція стає відображенням тем, які найбільше хвилюють митців, – додає співкураторка виставки 31-річна Дар’я Шевцова. – Цього разу багато авторів звертаються до локальної міфології як шляху подолання травм, історичних чи персональних. Кожен пропонує власні можливості для зцілення: духовні практики, єднання з природою, проживання і прийняття горя, об’єднання у спільноти. Деякі звертаються до минулого, тоді як інших цікавить уявлення світу майбутнього, більш відкритого, вільного й інклюзивного.
28-річна Дана Кавеліна родом із Мелітополя зробила відеоінсталяцію, присвячену поняттю справедливості під час війни. А 28-річна Вероніка Гапченко з Києва в аерографічному живописі досліджувала аспекти радянської історії, як-от примусові міграції та намагання змінити потік сибірських річок. Також в експозиції є роботи про поховальні ритуали Південної Африки, життя жінок Іракського Курдистану та Бангладеш, зникомі екосистеми Пакистану, міфи дервішів тощо.
Виставка номінантів на премію Future Generation Art Prize 2024
Київ, центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre, вул. Велика Васильківська/Басейна 1/3-2